ОСТАННІЙ ДРУКОВАНИЙ НОМЕР

НАЙСВІЖІШІ МАТЕРІАЛИ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ

Ідентичності у «posthuman” стані: локальність війни та ґлобальний світ

stmm. 2023 (4): 5-21

DOI https://doi.org/10.15407/sociology2023.04.005

Повний текст: http://stmm.in.ua/archive/ukr/2023-4/3.pdf

НАТАЛІЯ КОСТЕНКО, доктор соціологічних наук, професор, завідувачка відділу соціології культури і масової комунікації Інституту соціології НАНУ (01021, Київ, вул. Шовковична, 12)

natalia.kostenko@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-4689-8886

“Posthuman” розглядають сьогодні як одне з найважливіших понять у сучасній політичній філософії, культурології, теорії літератури та мистецтв, соціології тіла та ідентичності тощо, яке утримує у фокусі розгорнутий дискурс щодо пізнання «стану постлюдства» (Р. Брайдотті, Н. Ґейн, Н.К. Гейлі, Ф. Фукуяма та ін.). Це поняття вже зовсім не обов’язково обмежується образом «кіборґа» як іронічним політичним вимислом, що вправно перевинаходить соціальну реальність і повсякдення у контексті розмивання меж природи та культури, або метафорою, що залишається символічно значущою завдяки етичному імпульсу та соціальній прихильності її автора (Д. Гаравей).

Навіть фраґментарне залучення до дискурсу щодо “posthuman” станів не може не спонукати до роздумів про структуру нашої спільної ідентичності як людей у сучасному ґлобальному світі високих технологій і локальних війн, складних взаємодій науки й техніки, комодифікації довкілля, а також політики й міжнародних пріоритетів, і воно не може не заохочувати до переосмислення імперативів антропоцентризму. У разі ідентичностей (чи то індивідуальних, чи то колективних) ідеться про часткові, суперечливі, завжди незамкнені конструкції, про неможливість їх спиратися на якесь єдине есенціалістське підґрунтя, яке здатне вправно перехоплюватися ідеологічною та політичною риторикою, але не розпізнавати очевидні соціальні та культурні відмінності, хоча й не втрачати уявлення про ймовірні єднання в майбутньому, про ефективне тяжіння та солідарні ідентифікації. Залежно від ступеня залучення суб’єктів у перехідні стани природно-культурної взаємодії ідентичності фраґментуються і по-різному «денатуралізуються». І саме ці перехідні стани, потоки, що перетинають кордони, прописані чи то метафорично, чи то інструментально, — саме вони передовсім стають об’єктами стратегій контролю не без активації механізмів інформатики панування, іґнорування локального знання у воєнному контексті, здатного зважати на статус часткового пояснення без наполягання на тотальному обґрунтуванні констатацій, висновків і перспектив.

Ключові слова: стан “posthuman”, антропоцентризм, методологічні зсуви у бінарній опозиції «природа — культура», кіборґ, інформатика панування, Д. Гаравей, відкладені ідентичності, «вимушені фемінні спільноти»

Джерела

Касіян, В. (2023). Одна з провідних німецьких газет замінить частину працівників штучним інтелектом. Отримано з: https://biz.liga.net/ua/all/it/novosti/odna-iz-veduschih-nemetskih-gazet-zamenit-chast-rabotnikov-iskusstvennym-intellektom

Костенко, Н. (2022). Всередині та поза межами ідентичності в культурному досвіді пандемії та війни. Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2, 5–21.

Костенко, Н. (2022а). Трансформація ідентичностей під час війни: проблеми вивчення та соціологічні практики. В: Є. Головаха (ред.), С. Макеєв (ред.), Українське суспільство в умовах війни. 2022. Колективна монографія (сс. 305–316). Київ: Інститут соціології НАН України.

Маджумдар, О. (2023). Українці у Польщі стали більш забезпеченими: нове дослідження. Отримано з: https://www.rbc.ua/rus/travel/ukrayintsi-polshchi-stali-bilsh-zabezpechenimi-1682072207.html

Baudrillard, J. (1996). ‘Gadgets and robots’. Іn: J. Benedict (trans.), The system of objects (рр. 107-134). New York, London: Verso.

Braidotti, R. (1994). Nomadic subjects: Embodiment and sexual difference in contemporary feminist theory. New York: Columbia University Press.

Braidotti, R. (2013). The Posthuman. Cambridge: Polity Press.

Campbell, N., Saren, M. (2010). The primitive, technology and horror: A posthuman biology. Ephemera, 10(2), 152-176.

Chouliaraki, L., Stolic, T. (2017). Rethinking media responsibility in the refugee “crisis”: A visual typology of European news. Media, Culture & Society, 39(8), 1162-1177. https://doi.org/10.1177/0163443717726163.

Deleuze, G., Guattari, F. (2004 [1987]). A thousand plateaus: Capitalism and schizophrenia. Tr. by B. Massumi. London: Continuum.

Fukuyama, F. (2003). Our Posthuman Future: Consequences of the Biotechnology Revolution. London: Profile Books.

Gane, N. (2006). Posthuman. Theory, Culture & Society, 23(2-3), 431-436.

Habermas, J. (2003). The Future of Human Nature. Cambridge: Polity Press.

Hansen, M. (2012). Engineering Pre-individual Potentiality: Technics, Transindividuation, and 21st Century Media. SubStance, 41(3(129)), 32-59.

Haraway, D. (1985). A manifesto for cyborgs: Science, technology, and socialist feminism in the 1980s. Socialist Review, 5(2), 65-107.

Haraway, D. (2003). The Companion Species Manifesto: Dogs, People, and Significant Otherness. Chicago: Prickly Paradigm Press.

Hayles, N.K. (2006). Unfinished Work From Cyborg to Cognisphere. Theory, Culture & Society, 23(7-8), 159-166.

Hayles, N.K. (1999). How We Became Posthuman: Virtual Bodies in Cybernetics, Literature, and Informatics. Chicago: University of Chicago Press.

Heidegger, M. (1977[1954]). ‘The question concerning technology’. Іn: W. Lovitt (Ed.), The question concerning technology and other essays (рр. 3-52). New York, London: Harper and Row.

Latour, B. (1987). Science in action: How to follow scientists and engineers through society. Milton Keynes, UK: Open University Press.

Malešević, S. (2010). The Sociology of War and Violence. Cambridge: Cambridge University Press.

Mbembe, A. (2003). Necropolitics. Public Culture, 15(1), 11-40.

Mitrofanova, A. (2018). The cyborg as the code of a new ontology. Political and epistemological aspects of hybrid bodies. Logos, 28(4), 109-128.

Morgan, M. (2014). Rosi Braidotti. The Posthuman. Sociology, 48(1), 203-204.

Mugambi, J. (2019). Guns, identity, and nationhood. Palgrave communications, 5 (138), 1-8. https://doi.org/10.1057/s41599-019-0349-z. www.nature.com/palcomms

Parisi, L. (2015). Instrumental reason, algorithmic capitalism, and the incomputable. In: M. Pasquinelli (Ed.), Alleys of Your Mind: Augmented Intellligence and Its Traumas (рр. 125-137). Lüneburg: Meson Press.

Simondon, G. (2012). Technical Mentality. Тr. by A. De Boever, In: A. De Boever, A. Murray, J. Roffe, and Ashley Woodward (Eds.), Gilbert Simondon Being and Technology (рр. 1-18). Edinburgh: Edinburgh University Press Ltd.

Thompson, C.J. (2004). Marketplace mythologies and discourses of power. Journal of Consumer Research, 31(June), 162-180.

Whalen, T. (2000). ‘Data Navigation, Architectures of Knowledge’, paper presented at the Banff Summit on Living Architectures: Designing for Immersionand Interaction, Banff New Media Institute, 23 Sept.

Отримано 19.08.2023

Ідентичності у «posthuman” стані: локальність війни та ґлобальний світ

stmm. 2023 (4): 5-21

DOI https://doi.org/10.15407/sociology2023.04.005

Повний текст: http://stmm.in.ua/archive/ukr/2023-4/3.pdf

НАТАЛІЯ КОСТЕНКО, доктор соціологічних наук, професор, завідувачка відділу соціології культури і масової комунікації Інституту соціології НАНУ (01021, Київ, вул. Шовковична, 12)

natalia.kostenko@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-4689-8886

“Posthuman” розглядають сьогодні як одне з найважливіших понять у сучасній політичній філософії, культурології, теорії літератури та мистецтв, соціології тіла та ідентичності тощо, яке утримує у фокусі розгорнутий дискурс щодо пізнання «стану постлюдства» (Р. Брайдотті, Н. Ґейн, Н.К. Гейлі, Ф. Фукуяма та ін.). Це поняття вже зовсім не обов’язково обмежується образом «кіборґа» як іронічним політичним вимислом, що вправно перевинаходить соціальну реальність і повсякдення у контексті розмивання меж природи та культури, або метафорою, що залишається символічно значущою завдяки етичному імпульсу та соціальній прихильності її автора (Д. Гаравей).

Навіть фраґментарне залучення до дискурсу щодо “posthuman” станів не може не спонукати до роздумів про структуру нашої спільної ідентичності як людей у сучасному ґлобальному світі високих технологій і локальних війн, складних взаємодій науки й техніки, комодифікації довкілля, а також політики й міжнародних пріоритетів, і воно не може не заохочувати до переосмислення імперативів антропоцентризму. У разі ідентичностей (чи то індивідуальних, чи то колективних) ідеться про часткові, суперечливі, завжди незамкнені конструкції, про неможливість їх спиратися на якесь єдине есенціалістське підґрунтя, яке здатне вправно перехоплюватися ідеологічною та політичною риторикою, але не розпізнавати очевидні соціальні та культурні відмінності, хоча й не втрачати уявлення про ймовірні єднання в майбутньому, про ефективне тяжіння та солідарні ідентифікації. Залежно від ступеня залучення суб’єктів у перехідні стани природно-культурної взаємодії ідентичності фраґментуються і по-різному «денатуралізуються». І саме ці перехідні стани, потоки, що перетинають кордони, прописані чи то метафорично, чи то інструментально, — саме вони передовсім стають об’єктами стратегій контролю не без активації механізмів інформатики панування, іґнорування локального знання у воєнному контексті, здатного зважати на статус часткового пояснення без наполягання на тотальному обґрунтуванні констатацій, висновків і перспектив.

Ключові слова: стан “posthuman”, антропоцентризм, методологічні зсуви у бінарній опозиції «природа — культура», кіборґ, інформатика панування, Д. Гаравей, відкладені ідентичності, «вимушені фемінні спільноти»

Джерела

Касіян, В. (2023). Одна з провідних німецьких газет замінить частину працівників штучним інтелектом. Отримано з: https://biz.liga.net/ua/all/it/novosti/odna-iz-veduschih-nemetskih-gazet-zamenit-chast-rabotnikov-iskusstvennym-intellektom

Костенко, Н. (2022). Всередині та поза межами ідентичності в культурному досвіді пандемії та війни. Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2, 5–21.

Костенко, Н. (2022а). Трансформація ідентичностей під час війни: проблеми вивчення та соціологічні практики. В: Є. Головаха (ред.), С. Макеєв (ред.), Українське суспільство в умовах війни. 2022. Колективна монографія (сс. 305–316). Київ: Інститут соціології НАН України.

Маджумдар, О. (2023). Українці у Польщі стали більш забезпеченими: нове дослідження. Отримано з: https://www.rbc.ua/rus/travel/ukrayintsi-polshchi-stali-bilsh-zabezpechenimi-1682072207.html

Baudrillard, J. (1996). ‘Gadgets and robots’. Іn: J. Benedict (trans.), The system of objects (рр. 107-134). New York, London: Verso.

Braidotti, R. (1994). Nomadic subjects: Embodiment and sexual difference in contemporary feminist theory. New York: Columbia University Press.

Braidotti, R. (2013). The Posthuman. Cambridge: Polity Press.

Campbell, N., Saren, M. (2010). The primitive, technology and horror: A posthuman biology. Ephemera, 10(2), 152-176.

Chouliaraki, L., Stolic, T. (2017). Rethinking media responsibility in the refugee “crisis”: A visual typology of European news. Media, Culture & Society, 39(8), 1162-1177. https://doi.org/10.1177/0163443717726163.

Deleuze, G., Guattari, F. (2004 [1987]). A thousand plateaus: Capitalism and schizophrenia. Tr. by B. Massumi. London: Continuum.

Fukuyama, F. (2003). Our Posthuman Future: Consequences of the Biotechnology Revolution. London: Profile Books.

Gane, N. (2006). Posthuman. Theory, Culture & Society, 23(2-3), 431-436.

Habermas, J. (2003). The Future of Human Nature. Cambridge: Polity Press.

Hansen, M. (2012). Engineering Pre-individual Potentiality: Technics, Transindividuation, and 21st Century Media. SubStance, 41(3(129)), 32-59.

Haraway, D. (1985). A manifesto for cyborgs: Science, technology, and socialist feminism in the 1980s. Socialist Review, 5(2), 65-107.

Haraway, D. (2003). The Companion Species Manifesto: Dogs, People, and Significant Otherness. Chicago: Prickly Paradigm Press.

Hayles, N.K. (2006). Unfinished Work From Cyborg to Cognisphere. Theory, Culture & Society, 23(7-8), 159-166.

Hayles, N.K. (1999). How We Became Posthuman: Virtual Bodies in Cybernetics, Literature, and Informatics. Chicago: University of Chicago Press.

Heidegger, M. (1977[1954]). ‘The question concerning technology’. Іn: W. Lovitt (Ed.), The question concerning technology and other essays (рр. 3-52). New York, London: Harper and Row.

Latour, B. (1987). Science in action: How to follow scientists and engineers through society. Milton Keynes, UK: Open University Press.

Malešević, S. (2010). The Sociology of War and Violence. Cambridge: Cambridge University Press.

Mbembe, A. (2003). Necropolitics. Public Culture, 15(1), 11-40.

Mitrofanova, A. (2018). The cyborg as the code of a new ontology. Political and epistemological aspects of hybrid bodies. Logos, 28(4), 109-128.

Morgan, M. (2014). Rosi Braidotti. The Posthuman. Sociology, 48(1), 203-204.

Mugambi, J. (2019). Guns, identity, and nationhood. Palgrave communications, 5 (138), 1-8. https://doi.org/10.1057/s41599-019-0349-z. www.nature.com/palcomms

Parisi, L. (2015). Instrumental reason, algorithmic capitalism, and the incomputable. In: M. Pasquinelli (Ed.), Alleys of Your Mind: Augmented Intellligence and Its Traumas (рр. 125-137). Lüneburg: Meson Press.

Simondon, G. (2012). Technical Mentality. Тr. by A. De Boever, In: A. De Boever, A. Murray, J. Roffe, and Ashley Woodward (Eds.), Gilbert Simondon Being and Technology (рр. 1-18). Edinburgh: Edinburgh University Press Ltd.

Thompson, C.J. (2004). Marketplace mythologies and discourses of power. Journal of Consumer Research, 31(June), 162-180.

Whalen, T. (2000). ‘Data Navigation, Architectures of Knowledge’, paper presented at the Banff Summit on Living Architectures: Designing for Immersionand Interaction, Banff New Media Institute, 23 Sept.

Отримано 19.08.2023

ОСТАННІЙ ДРУКОВАНИЙ НОМЕР

НАЙСВІЖІШІ МАТЕРІАЛИ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ

} } } } }