Роль трансформації материнського імаґо у психотерапевтичному процесі

ЮРІЙ ПРИВАЛОВ, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник відділу соціальних експертиз Інституту соціології Національної академії наук України (01021, Київ, вул. Шовковична, 12)

csep@csep.kiev.ua

https://orcid.org/0000-0003-0935-5265

АННА ВОВК, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології Львівського національного університету імені Івана Франка (79000, Львів, вул. Університетська, 1)

У сучасній психології тема людських прихильностей є частиною питання соціальних відносин між людьми, їх реґулювання в царинах освіти, виховання, психотерапії. Формування типу прихильності корениться в системах сімейного спілкування, що характеризуються сімейними правилами, особистими кордонами, безпосереднім спілкуванням. Індивідуальна та сімейна психотерапія пропонує безліч ефективних інструментів для розвитку сімейних систем і компенсації неґативних наслідків їхнього впливу на особистість. Cімейна система дозволяє кожному члену сім’ї закріпити основи нарцисичної ідентичності, стати суб’єктом своєї історії та соціальним суб’єктом. Кожна дитина народжується ментально в осерді вже наявного сімейного психічного апарату, який підтримується соціокультурною матрицею. Культура містить і підтримує синкретичний фон психіки та підтримує процес психічної структуризації.

Взаємодія та афективний обмін мають психічні наслідки, а поява уявлень демонструє роль тих, хто виховує дітей. Психоаналітична теорія ґрунтується на основному припущенні про те, що уявлення про об’єкт виникає внаслідок реактивації слідів задоволення, пов’язаних з досвідом задоволення потреб, що об’єднує немовлят та їхніх матерів. Виняткове місце у внутрішньому житті людини посідає неусвідомлюваний образ матері, материнське імаґо, зміна якого тягне за собою трансформацію ставлення до світу, суспільства, людей і самого себе, що зумовлює актуальність теми статті. Об’єктом дослідження є материнське імаґо. Предметом дослідження є процес трансформації материнського імаґо у психоаналітичній роботі.

Мета дослідження — обґрунтувати можливість зміни материнського імаґо в процесі психоаналітичної роботи і відображення цих змін на ставленні клієнта до себе та інших.

Ключові слова: імаґо, Інший, Его, образ матері, материнське імаґо

Джерела

Badaracco, J.E.G. (2000). Psicoanálisis Multifamiliar. Los otros en nosotros y el descubrimiento del sí mismo. Buenos Aires: Paidós Psicologia Profunda.

Bergson, H. (1907). L’Évolution créatrice. Paris: Félix Alcan, coll. Bibliothèque de philosophie contemporaine.

Bianchini, B., Scabbiolo, P. (2018). L’estetica nella terapia psicoanalitica della coppia. Interazioni, 1-2018/49.

Bion, W.R. (1993). Attention and Interpretation. London: Karnac.

Buber, М. (2003). Two Types of Faith. Syracuse, NY: Syracuse University Press.

Freud, S. (1914). Remembering, Repeating, and Working Through (Further Recommendations on the Technique of Psychoanalysis). London: Hogarth.

Freud, S. (1905). Three essays on the theory of sexuality. In: The Standard Edition of the Complete Psychological Works of Sigmund Freud (vol. 7, pp. 130–243).

Gibello, B. (1984). L’enfant a l’intelligence troublé e. Paris: Le Centurion.

Green, А. (1983). Narcissisme de vie. narcissisme de mort. Reprise, 14.

Guntrip, H. (1992). Schizoid Phenomena, Object-Relations, and the Self. Karnac Books.

Husserl, E. (1931). Méditations cartésiennes. Introduction à la phénoménologie. Paris: Armand Colin.

Jung, C.G. (1946). The Psychology of the Transference. In: Collected Works (vol. 16). London: Routledge and Kegan Paul.

Jung, C.G. (1916). Psychology of the Unconscious: A Study of the Transformations and Symbolisms of the Libido. Routledge.

Jung, C.G. (1912). The Theory of Psychoanalysis. In: Collected Works (vol. 4). London: Routledge and Kegan Paul.

Kaes, R. (2012), Le malêtre. Paris: Dunod Editions

Klein, M. (1952). Envy and Gratitude and Other Works. 1946-1963. London: Hogarth.

Klein, М. (1945). Narrative of a Child Analysis. In: The Writings of Melanie Klein (vol. 4). London: Hogarth Press.

Lacan, J. (1977). Écrits: A Selection. New York: W.W. Norton and Co.

Lévinas, E. (1961). Totalité et infini. Essai sur l’extériorité. La Haye: Martinus Nijhoff.

Lévinas, E. (1963). La trace de l’autre. Tijdschrift voor Filosofie, Septembre.

Lévinas, E. (1972). Humanisme de l’autre homme. Fata Morgana.

Man, P. (1989). Critical Writings: 1953–1978. Lindsay Waters.

Neumann, E. (1973). Die Grosse Mutter. Dusseldorf: Walter.

Ruszczynski, S. (1993). Psychotherapy with Couples: Theory and Practice at the Tavistock Institute of Marital Studies. London: Karnac Books.

Sartre, J.-P. (1943). L’Être et le Néant: essai d’ontologie phénoménologique. Paris.

Schore, A.N. (2001). Minds in the Making: Attachment, the Self-organizing Brain, and Developmentally Oriented Psychoanalytic Psychotherapy. British Journal of Psychotherapy, 17(3).

Stern, D.N., Sander, L.W., Nahum, J.C., Harrison, A.M., Lyons-Ruth, K., Morgan, A.C., Bruchweilerstern, N., Tronick, E.Z. (1998). Non-interpretive Mechanisms in Psychoanalytic Therapy: The ‘Something More’ than Interpretation. International Journal of Psycho-analysis, 79(5).

Winnicott, D.W. (1965). The Theory of Infant Parent Relationship. In: The Maturational Process and The Facilitating Environment. London: Hogarth.

Winnicott, D.W. (1975). Le role du miroir de la mere et de la famille dans le development de l’enfant. In: Jeu et Réalité. L’espace potentiel. Paris: Gallimard.

Отримано 08.06.2024