Теоретико-методологічне розуміння  поняття достовірності в соціології та суміжних галузях знань

ТЕТЯНА ЛЮБИВА, кандидат соціологічних наук, науковий співробітник відділу методології та методів соціології Інституту соціології НАН України (вул. Шовковична, 12, Київ, 01021)

tlubivaya@gmail.com

http://orcid.org/0000-0001-5902-7046

ОЛЬГА МАКСИМЕНКО, маґістр психології, провідний соціолог відділу методології та методів соціології Інституту соціології НАН України (вул. Шовковична, 12, Київ, 01021)

olga.maksimenko.65@gmail.com

https://orcid.org/0000-0003-2804-2790

У статті йдеться про тлумачення поняття «достовірність» у різних царинах наукового знання та суспільного життя, а також про можливі перетини цих тлумачень із розумінням достовірності в соціології. Незважаючи на досить часте вживання слова «достовірність» у повсякденному житті, а також на цілком «прозору» етимологію цього слова («достовірний» — достойний, тобто гідний віри), у науковій літературі поки немає усталеної дефініції терміна «достовірність». Наприклад, В. Шляпентох визначає достовірність як властивість, що характеризує ступінь адекватного відображення особливостей досліджуваних соціальних явищ та процесів, тоді як В. Волович — як ступінь відповідності здобутого знання дійсності. Згідно з Й. Елезом, достовірність — це один зі способів існування істини «для нас», який віддзеркалює відповідність між істиною та доведенням її суб’єктом. Певні труднощі можуть виникати і з перекладом цього терміна. Англійський відповідник слова «достовірність» — це “trustworthiness”, який буквально означає «те, що варте довіри». Вживають також “credibility”, котрий можна перекласти ще й як «переконливість» або «правдоподібність». Крім того, існує низка інших понять, пов’язаних із достовірністю та близьких до неї за змістом, як-от “truthfulness” (правдивість, правильність, істинність), “verifiability” (перевірюваність, верифіковуваність), “consistency” (узгодженість), “certainty” (визначеність) та ін. В емпіричних соціологічних дослідженнях достовірність здебільшого пов’язують із валідністю та надійністю. І. Лінкольн та Е. Ґуба розробили набір критеріїв для оцінювання достовірності якісного дослідження, зіставних із валідністю та надійністю в кількісному дослідженні. Чинниками, що впливають на достовірність отримуваної соціологічної інформації, є, поряд з іншим, довіра між інтерв’юєром і респондентом (А. Ірвін, П. Дрю та Р. Сейнсбері), а також обізнаність дослідника з соціальними, культурними та інституційними аспектами досліджуваних питань (В. Луб). Подана стаття не претендує на вичерпне висвітлення поняття достовірності, проте може дати поштовх до обговорення цієї тематики. Як перший крок можна запропонувати розглянути питання щодо розроблення статистичних показників, що давали би змогу кількісно оцінити достовірність результатів соціологічного дослідження.

Ключові слова: достовірність, правдоподібність, валідність, надійність, адекватність даних, оцінні критерії, кількісні та якісні дослідження

Джерела

Бойченко, І. (2002). Віденський гурток. В В.І. Шинкарук (ред.), Філософський енциклопедичний словник (сс. 84–85). Київ: Інститут філософії імені Григорія Сковороди Національної академії наук України.

Волович, В.И. (1974). Надежность информации в социологическом исследовании: проблемы методологии и методики. Киев, УССР: Наукова думка.

Волович, В.И. (2010). Оценочные критерии качества социологической информации. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Соціологія», 1–2, 34–39.

Головаха, Є., Горбачик, А., Любива, Т., Паніна, Н., Середа, В., & Урсуленко, К. (2008). Суб’єктивна надійність: теорія і метод вимірювання (ІСН). Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 1, 166–188.

Дембіцький, С., & Любива, Т. (2022). Вимоги до розроблення й адаптації комплексних вимірювальних інструментів для масових опитувань: надійність, валідність та достовірність. В Є. Головаха (ред.), & С. Дембіцький (ред.), Комплексні вимірювальні інструменти в соціологічних дослідженнях: розроблення, адаптація, обґрунтування достовірності (сс. 41–67). Київ: Інститут соціології НАН України.

Достойний. (1985). В О.С. Мельничук (ред.), В.Т. Коломієць (ред.), О.Б. Ткаченко (ред.), Етимологічний словник української мови (Т. 2). Київ: Інститут мовознавства імені О.О. Потебні АН УРСР.

Емельянова, Н.Н. (2015). Истина и достоверность: потенциальное и актуальное. Вісник Маріупольського державного університету. Серія «Філософія, культурологія, соціологія», 9, 14–26.

Заїченко, Г. (2002). Неопозитивізм. В В.І. Шинкарук (ред.), Філософський енциклопедичний словник (сс. 421–422). Київ: Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України.

Кравчук, М.О. (2016). Поняття достовірності знання та проблема невизначеності в емпіричному соціологічному дослідженні. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Соціологія», 1(7), 41–47.

Круглий стіл «Достовірність соціологічного знання: теоретико-методологічний, емпіричний та дискурсивний аспекти». (2023). Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 1, 176–214.

Міщенко, М. (2022). Громадська думка існує, але чи завжди її можна виявити? В Є. Головаха (ред.), & С. Дембіцький (ред.), Комплексні вимірювальні інструменти в соціологічних дослідженнях: розроблення, адаптація, обґрунтування достовірності (сс. 352–378). Київ: Інститут соціології НАН України.

Паниотто, В.И. (1986). Качество социологической информации (методы оценки и процедуры обеспечения). Киев, УССР: Наукова думка.

Стегній, О. (2020). Публічний простір достовірності соціологічного знання: case «електоральні дослідження». Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 3, 13–32. https://dx.doi.org/10.15407/sociology2020.03.013

Стегній, О. (2022). Дискурсивні маркери достовірності емпіричного соціологічного знання. В Є. Головаха (ред.), & С. Дембіцький (ред.), Комплексні вимірювальні інструменти в соціологічних дослідженнях: розроблення, адаптація, обґрунтування достовірності (сс. 331–351). Київ: Інститут соціології НАН України.

Телеканал «Перший». (2017, 2 жовтня). Стандарти інформаційного мовлення публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України». Отримано з https://tv.suspilne.media/uploads/assets/files/PBC/standarty_iformmovlennia.pdf

Чоповський, Д. (2011, 31 травня). Журналістські стандарти: інформаційна довідка. Інститут масової інформації. Отримано з https://imi.org.ua/monitorings/jurnalistski-standarti-informatsiyna-dovidka-i28623

Чурилов, М. (2023). Достовірність інформації та її найпростіша структура (виступ на круглому столі «Достовірність соціологічного знання: теоретико-методологічний, емпіричний та дискурсивний аспекти»). Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 1, 181–183.

Шаповалов, В.А. (2017). К вопросу об использовании понятия «достоверность» в психологических исследованиях. В В.О. Шаповалов (ред.), Оцінка достовірності: наукові дослідження та практика [збірка статей] (сс. 193–200). Київ, Україна: Освіта України.

Alreck, P.L, & Settle, R.B. (1985). The survey research handbook. Homewood, IL: R.D. Irwin.

Black, D. (1958). The theory of committees and elections. Cambridge, England: Cambridge University Press.

Borel, É. (1950). Probabilité et certitude. Paris: Presses universitaires de France.

Campbell, D.T. (1957). Factors relevant to the validity of experiments in social settings. Psychological Bulletin, 54(4), 297–312. https://dx.doi.org/10.1037/h0040950

Campbell, D.T., & Stanley, J.C. (1963). Experimental and quasi-experimental designs for research. Boston, MA: Houghton Mifflin Company.

Carmines, E.G., & Zeller, R.A. (1979). Reliability and validity assessment. Thousand Oaks, CA: Sage.

Credible vs trustworthy: What is the difference? [Blog post]. (2014, May 27). Retrieved from https://marksinthesand.com/2014/05/27/credible-vs-trustworthy

Dorussen, H., Lenz, H., & Blavoukos, S. (2005). Assessing the reliability and validity of expert interviews. European Union Politics, 6(3), 315–337. https://dx.doi.org/10.1177/1465116505054835

Ferber, R. (2015). Key concepts in philosophy: An introduction. Sankt Augustin: Germany: Academia Verlag.

Glenton, C., Carlsen, B., Lewin, S., Munthe-Kaas, H., Colvin, C.J., Tunçalp, Ö., ... Wainwright, M. (2018). Applying GRADE-CERQual to qualitative evidence synthesis findings — paper 5: How to assess adequacy of data. Implementation Science, 13(Suppl 1), 14. https://dx.doi.org/10.1186/s13012-017-0692-7

Hautamäki, A. (2020). Viewpoint relativism: A new approach to epistemological relativism based on the concept of points of view. Cham, Switzerland: Springer.

Hemmler, V. L., Kenney, A.W., Langley, S.D., Callahan, C.M., Gubbins, E.J., & Holder, S. (2022). Beyond a coefficient: An interactive process for achieving inter-rater consistency in qualitative coding. Qualitative Research, 22(2), 194–219. https://dx.doi.org/10.1177/1468794120976072

Hendry, J. (2020). Truth, knowledge, and religious belief. Think: Philosophy for Everyone, 19(54), 69–80. https://dx.doi.org/10.1017/S1477175619000265

Higgins, P.A., & Straub, A.J. (2006). Understanding the error of our ways: Mapping the concepts of validity and reliability. Nursing Outlook, 54(1), 23–29. https://dx.doi.org/10.1016/j.outlook.2004.12.004

Huttunen, R., & Kakkori, L. (2020). Heidegger’s theory of truth and its importance for the quality of qualitative research. Journal of Philosophy of Education, 54(3), 600–616. https://dx.doi.org/10.1111/1467-9752.12429

Irvine, A., Drew, P., & Sainsbury, R. (2013). “Am I not answering your questions properly?” Clarification, adequacy and responsiveness in semi-structured telephone and face-to-face interviews. Qualitative Research, 13(1), 87–106. https://dx.doi.org/10.1177/1468794112439086

Li, M., Sharp, B., & Bergh, D. (2017). Assessing statistical results in MOR articles: An essay on verifiability and ways to enhance it. Management and Organization Review, 13(2), 431–441. https://dx.doi.org/10.1017/mor.2017.18

Lincoln, Y.S., & Guba, E.G. (1985). Naturalistic inquiry. Thousand Oaks, CA: Sage.

Lub, V. (2015). Validity in qualitative evaluation: Linking purposes, paradigms, and perspectives. International Journal of Qualitative Methods, 14(5). https://dx.doi.org/10.1177/1609406915621406

Oakley, I.T. (1974). Belief, truth and knowledge by D.M. Armstrong (Book reviews). The Philosophical Quarterly, 24(94), 82–84. https://dx.doi.org/10.2307/2218294

Stumpfegger, E. (2017, November 7). Trustworthiness of research. Munich Business School Insights. Retrieved from https://www.munich-business-school.de/insights/en/2017/trustworthiness-of-research

Välikangas, L. (2017). Introduction to “Assessing statistical results in MOR articles: An essay on verifiability and ways to enhance it”. Management and Organization Review, 13(2), 431.

Veber, M. (2014). Knowledge with and without belief. Metaphilosophy, 45(1), 120–132.

Williams, B. (2002). Truth and truthfulness: An essay in genealogy. Princeton, NJ: Princeton University Press.

Wilson, D., & Sperber, D. (2002). Truthfulness and relevance. Mind, 111(443), 583–632.

Young, M., & Muller, J. (2007). Truth and truthfulness in the sociology of educational knowledge. Theory and Research in Education, 5(2), 173–201. https://dx.doi.org/10.1177/1477878507077732

Zardini, E. (2015). Truth, demonstration and knowledge: A classical solution to the paradox of knowability. THEORIA: An International Journal for Theory, History and Foundations of Science, 30(3), 365–392. https://dx.doi.org/10.1387/theoria.14668

Отримано 18.04.2023

< Назад до змісту номера

< Попередня стаття номера Наступна стаття номера >

Теоретико-методологічне розуміння поняття достовірності в соціології та суміжних галузях знань

stmm. 2023 (2): 83-103

DOI https://doi.org/10.15407/sociology2023.02.083

Повний текст: http://stmm.in.ua/archive/ukr/2023-2/6.pdf