ОСТАННІЙ ДРУКОВАНИЙ НОМЕР

НАЙСВІЖІШІ МАТЕРІАЛИ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ

Теоретизування у соціології: постпозитивістська типологія Дж. Берґера, М. Зелдича мол. та Д. Ваґнера

stmm. 2023 (2): 116-142

DOI https://doi.org/10.15407/sociology2023.02.116

Повний текст: http://stmm.in.ua/archive/ukr/2023-2/8.pdf

ВОЛОДИМИР РЕЗНІК, доктор соціологічних наук, завідувач відділу історії та теорії соціології Інституту соціології НАН України (01021, Київ, Шовковична, 12)

volodymyr.reznik@gmail.com

http://orcid.org/0000-0001-9955-0034

У цій статті презентовано експлікацію постпозитивістської типології теоретизування в соціології. Дж. Берґер, М. Зелдич та Д. Ваґнер арґументували цю типологію у низці своїх публікацій. Вони вирізнили такі типи: одиничні теорії соціальних феноменів, теоретичні / орієнтувальні стратегії, робочі субстантивні / методологічні стратегії розбудови теорій, теоретичні дослідницькі програми, емпіричні моделі. Були визначені функції кожного з цих типів в межах теоретичної дослідницької програми. Орієнтувальні стратегії є широкими фундаментальними настановами, що забезпечують ціннісно-ідеологічні припущення для обґрунтування робочих стратегій дослідження. Робочі стратегії визначають те, якими мають бути стрижневі ідеї дослідницької програми, які питання слід порушувати дослідникам та як їх слід досліджувати в програмних рамках. Зокрема, субстантивні робочі стратегії специфікують, як належить визначати та концептуалізувати соціальні феномени, які теоретичні проблеми слід розв’язувати та які концептуальні засоби використовувати при цьому. Методологічні робочі стратегії специфікують, як слід розбудовувати одиничні теорії та які методологічні засоби використовувати для їх перевірки. Одиничні теорії становлять форму, в якій конституюються згенеровані концептуальні розв’язання досліджуваних питань. Емпіричні моделі специфікують різні випадки досліджуваних соціальних феноменів, ідентифікують методи спостереження та процедури вимірювання їхніх виявів. У межах наукової дослідницької програми різні типи теоретизування взаємодіють і доповнюють один одного. Приріст соціологічного знання вважається наслідком цієї взаємодії та взаємного доповнення. У підсумку Берґер, Зелдич та Ваґнер суттєво розширили зміст поняття наукової дослідницької програми у теоретичному контексті соціологічної науки. Постпозитивістська типологія соціологічного теоретизування стала концептуальним знаряддям емпіричного виявлення тенденцій і патернів теоретичного зростання в соціології.

Ключові слова: постпозитивізм, наукова парадигма, теорія, метатеорія, теоретична стратегія, дослідницька програма, емпіричне дослідження

Джерела

Ворона, В. (2022). Соціологія як наукова дисципліна: постпозитивістська концепція Дж. Александера та П. Коломі. Соцiологiя: теорiя, методи, маркетинг, 4, 7–29. https://doi.org/10.15407/sociology2022.04.007

Кун, Т. (2001). Структура наукових революцій. Київ: Port-Royal.

Пилипенко, В. (2019). Типи та напрями соціологічного метатеоретизування. В: В. Резнік (ред.), Соціологічне метатеоретизування: історія та сучасність (сс. 21–31). Київ: Інститут соціології НАН України.

Резнік, В. (2021). Аналіз дослідницьких програм: соціологічний ракурс. Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 4, 104–128. https://doi.org/10.15407/sociology2021.04.104

Резнік, В. (2022). Ідеї постпозитивізму у соціології: рецепція Дж. Берґера, М. Зелдича мол. та Д. Ваґнера. Соцiологiя: теорiя, методи, маркетинг, 3, 161–185. https://doi.org/10.15407/sociology2022.03.161

Berger, J. (1974). Expectation States Theory: A Theoretical Research Program. In: J. Berger, Th.L. Conner, M.H. Fisek (Eds.), Expectation States Theory: A Theoretical Research Program, (pp. 3–22). Cambridge, MA: Winthrop.

Berger, J., Wagner, D.G., Zelditch, M., Jr. (1992). A Working Strategy for Constructing Theories: State Organizing Processes. In: G. Ritzer (Ed.), Metatheorizing, (pp. 107–123). Newbury Park, CA: Sage.

Berger, J., Willer, D., Zelditch, M. (2005). Theory Programs and Theoretical Problems. Sociological Theory, 23(2), 127–155.

Cole, S. (2001). Why Sociology Doesn’t Make Progress Like the Natural Sciences. In: S. Cole (Ed.), What’s Wrong with Sociology? (pp. 37–60). New Brunswick, NJ: Transaction Books.

Jasso, G. (2001). Formal theory. In: I.H. Turner (Ed.), Handbook of Sociological Theory (pp. 37–68). New York: Kluwer Academic/Plenum Publishers.

Maines, D.R., Molseed, M.J. (1986). Obsessive Discoverer's Complex and the «Discovery» of Growth in Sociological Theory. American Journal of Sociology, 92(1), 158–164.

Seidman, S. (1986). Is There Theoretical Growth in Sociology? Comment on Wagner and Berger. American Journal of Sociology, 92(1), 164–168.

Szmatka, J., Mazur, J. (1996). Orienting Strategies, Working Strategies and Theoretical Research Programs in Social Exchange Theory. Polish Sociological Review, 115, 265–288.

Wagner, D.G., Berger, J. (1985). Do Sociological Theories Grow? American Journal of Sociology, 90(4), 697–728. https://doi.org/10.1086/228142

Wagner, D.G., Berger, J. (1986). Programs, Theory, and Metatheory. American Journal of Sociology, 92(1), 168–182.

Wagner, D.G. (2007). The Limits of Theoretical Integration. Social Justice Research, 20(3), 270–287. https://doi.org/10.1007/s11211-007-0045-9

Wagner, D.G. (2009). Theoretical Research Programs. In: G.Ritzer (Ed.), The Blackwell Encyclopedia of Sociology (pp. 4984–4987). Malden, MA: Blackwell Publishing.

Zelditch, M., Jr. (1979). Do Multiple Strategies Converge? Society, 16(5), 25–30.

Zelditch, M., Jr. (1991). Levels of Specificity within Theoretical Strategies. Sociological Perspectives, 34(3), 303–312.

Zelditch, M., Jr. (1992). Problems and Progress in Sociological Theory. Sociological Perspectives, 35(3), 415–431.

Отримано 29.03.2023

Теоретизування у соціології: постпозитивістська типологія Дж. Берґера, М. Зелдича мол. та Д. Ваґнера

stmm. 2023 (2): 116-142

DOI https://doi.org/10.15407/sociology2023.02.116

Повний текст: http://stmm.in.ua/archive/ukr/2023-2/8.pdf

ВОЛОДИМИР РЕЗНІК, доктор соціологічних наук, завідувач відділу історії та теорії соціології Інституту соціології НАН України (01021, Київ, Шовковична, 12)

volodymyr.reznik@gmail.com

http://orcid.org/0000-0001-9955-0034

У цій статті презентовано експлікацію постпозитивістської типології теоретизування в соціології. Дж. Берґер, М. Зелдич та Д. Ваґнер арґументували цю типологію у низці своїх публікацій. Вони вирізнили такі типи: одиничні теорії соціальних феноменів, теоретичні / орієнтувальні стратегії, робочі субстантивні / методологічні стратегії розбудови теорій, теоретичні дослідницькі програми, емпіричні моделі. Були визначені функції кожного з цих типів в межах теоретичної дослідницької програми. Орієнтувальні стратегії є широкими фундаментальними настановами, що забезпечують ціннісно-ідеологічні припущення для обґрунтування робочих стратегій дослідження. Робочі стратегії визначають те, якими мають бути стрижневі ідеї дослідницької програми, які питання слід порушувати дослідникам та як їх слід досліджувати в програмних рамках. Зокрема, субстантивні робочі стратегії специфікують, як належить визначати та концептуалізувати соціальні феномени, які теоретичні проблеми слід розв’язувати та які концептуальні засоби використовувати при цьому. Методологічні робочі стратегії специфікують, як слід розбудовувати одиничні теорії та які методологічні засоби використовувати для їх перевірки. Одиничні теорії становлять форму, в якій конституюються згенеровані концептуальні розв’язання досліджуваних питань. Емпіричні моделі специфікують різні випадки досліджуваних соціальних феноменів, ідентифікують методи спостереження та процедури вимірювання їхніх виявів. У межах наукової дослідницької програми різні типи теоретизування взаємодіють і доповнюють один одного. Приріст соціологічного знання вважається наслідком цієї взаємодії та взаємного доповнення. У підсумку Берґер, Зелдич та Ваґнер суттєво розширили зміст поняття наукової дослідницької програми у теоретичному контексті соціологічної науки. Постпозитивістська типологія соціологічного теоретизування стала концептуальним знаряддям емпіричного виявлення тенденцій і патернів теоретичного зростання в соціології.

Ключові слова: постпозитивізм, наукова парадигма, теорія, метатеорія, теоретична стратегія, дослідницька програма, емпіричне дослідження

Джерела

Ворона, В. (2022). Соціологія як наукова дисципліна: постпозитивістська концепція Дж. Александера та П. Коломі. Соцiологiя: теорiя, методи, маркетинг, 4, 7–29. https://doi.org/10.15407/sociology2022.04.007

Кун, Т. (2001). Структура наукових революцій. Київ: Port-Royal.

Пилипенко, В. (2019). Типи та напрями соціологічного метатеоретизування. В: В. Резнік (ред.), Соціологічне метатеоретизування: історія та сучасність (сс. 21–31). Київ: Інститут соціології НАН України.

Резнік, В. (2021). Аналіз дослідницьких програм: соціологічний ракурс. Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 4, 104–128. https://doi.org/10.15407/sociology2021.04.104

Резнік, В. (2022). Ідеї постпозитивізму у соціології: рецепція Дж. Берґера, М. Зелдича мол. та Д. Ваґнера. Соцiологiя: теорiя, методи, маркетинг, 3, 161–185. https://doi.org/10.15407/sociology2022.03.161

Berger, J. (1974). Expectation States Theory: A Theoretical Research Program. In: J. Berger, Th.L. Conner, M.H. Fisek (Eds.), Expectation States Theory: A Theoretical Research Program, (pp. 3–22). Cambridge, MA: Winthrop.

Berger, J., Wagner, D.G., Zelditch, M., Jr. (1992). A Working Strategy for Constructing Theories: State Organizing Processes. In: G. Ritzer (Ed.), Metatheorizing, (pp. 107–123). Newbury Park, CA: Sage.

Berger, J., Willer, D., Zelditch, M. (2005). Theory Programs and Theoretical Problems. Sociological Theory, 23(2), 127–155.

Cole, S. (2001). Why Sociology Doesn’t Make Progress Like the Natural Sciences. In: S. Cole (Ed.), What’s Wrong with Sociology? (pp. 37–60). New Brunswick, NJ: Transaction Books.

Jasso, G. (2001). Formal theory. In: I.H. Turner (Ed.), Handbook of Sociological Theory (pp. 37–68). New York: Kluwer Academic/Plenum Publishers.

Maines, D.R., Molseed, M.J. (1986). Obsessive Discoverer's Complex and the «Discovery» of Growth in Sociological Theory. American Journal of Sociology, 92(1), 158–164.

Seidman, S. (1986). Is There Theoretical Growth in Sociology? Comment on Wagner and Berger. American Journal of Sociology, 92(1), 164–168.

Szmatka, J., Mazur, J. (1996). Orienting Strategies, Working Strategies and Theoretical Research Programs in Social Exchange Theory. Polish Sociological Review, 115, 265–288.

Wagner, D.G., Berger, J. (1985). Do Sociological Theories Grow? American Journal of Sociology, 90(4), 697–728. https://doi.org/10.1086/228142

Wagner, D.G., Berger, J. (1986). Programs, Theory, and Metatheory. American Journal of Sociology, 92(1), 168–182.

Wagner, D.G. (2007). The Limits of Theoretical Integration. Social Justice Research, 20(3), 270–287. https://doi.org/10.1007/s11211-007-0045-9

Wagner, D.G. (2009). Theoretical Research Programs. In: G.Ritzer (Ed.), The Blackwell Encyclopedia of Sociology (pp. 4984–4987). Malden, MA: Blackwell Publishing.

Zelditch, M., Jr. (1979). Do Multiple Strategies Converge? Society, 16(5), 25–30.

Zelditch, M., Jr. (1991). Levels of Specificity within Theoretical Strategies. Sociological Perspectives, 34(3), 303–312.

Zelditch, M., Jr. (1992). Problems and Progress in Sociological Theory. Sociological Perspectives, 35(3), 415–431.

Отримано 29.03.2023

ОСТАННІЙ ДРУКОВАНИЙ НОМЕР

НАЙСВІЖІШІ МАТЕРІАЛИ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ

} } } } }