ОСТАННІЙ ДРУКОВАНИЙ НОМЕР

НАЙСВІЖІШІ МАТЕРІАЛИ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ

Інституціоналізація громадсько-політичної онлайн-активності українців за умов великої війни

stmm. 2025 (1): 61-78

DOI https://doi.org/10.15407/sociology2025.01.061

Повний текст:

ЮЛІЯ ГЕТМАН, аспірантка відділу соціально-політичних процесів Інституту соціології НАН України (01021, Київ, вул. Шовковична, 12)

yuliiahetman2021@gmail.com

https://orcid.org/0000-0001-8300-520X

Спочатку COVID-19, а потім повномасштабна війна в Україні значно вплинули на громадсько-політичну онлайн-активність українців. Адже з огляду на обмеження традиційних форм громадсько-політичної активності громадяни почали активно використовувати онлайн-інструменти. Цифрова публічна сфера стала головним простором для громадсько-політичної залученості, що дало змогу підтримувати національний спротив, ініціювати волонтерські рухи, збирати кошти на потреби армії та розв’язувати суспільно-політичні питання через петиції тощо. Таким чином виникли передумови для інституціоналізації громадсько-політичної онлайн-активності, дослідження якої видається надзвичайно актуальним в умовах цифрових трансформацій сучасного суспільства.

У статті проаналізовано теоретичні аспекти інституціоналізації громадсько-політичної онлайн-активності, зокрема крізь призму неоінституційного підходу, який акцентує увагу на рівноправності формальних і неформальних норм, що реґулюють поведінку громадян у цифровій публічній сфері.

Також було розглянуто досвід емпіричних досліджень громадсько-політичної онлайн-активності в Україні за 2013–2019 роки, що допомагає зрозуміти тенденції інституціоналізації такої активності. Для з’ясування її особливостей за умов війни було застосовано методику вимірювання громадсько-політичної онлайн-активності в моніторинговому опитуванні Інституту соціології НАН України. Використовуючи концепцію транзакційних витрат, вдалося визначили основні форми онлайн-активності. А для порівняння поширеності їх серед різних соціальних груп було включено такі соціально-демографічні характеристики, як стать, вік, освіта, матеріальне становище й тип населеного пункту.

З’ясувалося, що цифрова публічна сфера справді дає змогу різним соціальним групам реалізовувати свої інтереси, виходячи із власних соціальних та психологічних ресурсів. Однак матеріальна депривація, нерівний доступ до освіти, розрив між містом і селом у доступі до інтернету значно знижують онлайн-активність і загалом сповільнюють процес її інституціоналізації.

Ключові слова: інституціоналізація, громадсько-політична онлайн-активність, цифрова публічна сфера, диджиталізація, транзакційні витрати

Джерела

Акуленко, Балакірєва та ін. (2020). Світове дослідження цінностей 2020 в Україні. Київ: Український центр європейської політики. Взято з: https://ucep.org.ua/wp-content/uploads/2020/11/WVS_UA_2020_report_WEB.pdf.

Бойко, Н. (2020). Інтернет як соціальний ресурс демократизації сучасного українського суспільства. Монографія. Київ: Інститут соціології НАН України.

Ворона, В. (ред.), Шульга, М. (ред.). (2013). Українське суспільство 19922013. Стан та динаміка змін. Соціологічний моніторинг. Київ: Інститут соціології НАН України.

Головаха, Є., Паніна, Н. (2001). Пострадянська деінституціоналізація і становлення нових соціальних інститутів в українському суспільстві. Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 4, 5–22.

Злобіна, О. (ред.). (2022). Аґенти соціальних змін у суспільстві нестійкої інституційності. Колективна монографія. Київ: Інститут соціології НАН України.

Паращевін, М. (2015). Результати національних щорічних моніторингових опитувань 1992–2015. Українське суспільство: моніторинг соціальних змін, 2(16), 525–652.

Паращевін, М. (2017). Результати національних щорічних моніторингових опитувань 1992–2017. Українське суспільство: моніторинг соціальних змін, 4(18), 487–599.

Паращевін, М. (2019). Результати національних щорічних моніторингових опитувань 1994–2019. Українське суспільство: моніторинг соціальних змін, 6(20), 413–517.

Резнік, О. (2011). Громадські практики в перехідному суспільстві: чинники, суб’єкти, способи реалізації. Київ: Інститут соціології НАН України.

Степаненко, В. (2015). Громадянське суспільство: дискурси і практики. Київ: Інститут соціології НАН України.

Стратегії розвитку інформаційного суспільства. (2013). Взято з: https://ips.ligazakon.net/document/KR130386?an=23

Abercrombie, N., Hill, S., Turner, B.S. (1994). The Penguin dictionary of sociology. London, Ringwood: Penguin.

Bhushan, B. (2002). Dictionary of Sociology. New Delhi: Anmol Publications Pvt Ltd.

Bruce, S., Yearley, S. (2006). The Sage Dictionary of Sociology. London: SAGE.

Отримано 28.09.2024

Інституціоналізація громадсько-політичної онлайн-активності українців за умов великої війни

stmm. 2025 (1): 61-78

DOI https://doi.org/10.15407/sociology2025.01.061

Повний текст:

ЮЛІЯ ГЕТМАН, аспірантка відділу соціально-політичних процесів Інституту соціології НАН України (01021, Київ, вул. Шовковична, 12)

yuliiahetman2021@gmail.com

https://orcid.org/0000-0001-8300-520X

Спочатку COVID-19, а потім повномасштабна війна в Україні значно вплинули на громадсько-політичну онлайн-активність українців. Адже з огляду на обмеження традиційних форм громадсько-політичної активності громадяни почали активно використовувати онлайн-інструменти. Цифрова публічна сфера стала головним простором для громадсько-політичної залученості, що дало змогу підтримувати національний спротив, ініціювати волонтерські рухи, збирати кошти на потреби армії та розв’язувати суспільно-політичні питання через петиції тощо. Таким чином виникли передумови для інституціоналізації громадсько-політичної онлайн-активності, дослідження якої видається надзвичайно актуальним в умовах цифрових трансформацій сучасного суспільства.

У статті проаналізовано теоретичні аспекти інституціоналізації громадсько-політичної онлайн-активності, зокрема крізь призму неоінституційного підходу, який акцентує увагу на рівноправності формальних і неформальних норм, що реґулюють поведінку громадян у цифровій публічній сфері.

Також було розглянуто досвід емпіричних досліджень громадсько-політичної онлайн-активності в Україні за 2013–2019 роки, що допомагає зрозуміти тенденції інституціоналізації такої активності. Для з’ясування її особливостей за умов війни було застосовано методику вимірювання громадсько-політичної онлайн-активності в моніторинговому опитуванні Інституту соціології НАН України. Використовуючи концепцію транзакційних витрат, вдалося визначили основні форми онлайн-активності. А для порівняння поширеності їх серед різних соціальних груп було включено такі соціально-демографічні характеристики, як стать, вік, освіта, матеріальне становище й тип населеного пункту.

З’ясувалося, що цифрова публічна сфера справді дає змогу різним соціальним групам реалізовувати свої інтереси, виходячи із власних соціальних та психологічних ресурсів. Однак матеріальна депривація, нерівний доступ до освіти, розрив між містом і селом у доступі до інтернету значно знижують онлайн-активність і загалом сповільнюють процес її інституціоналізації.

Ключові слова: інституціоналізація, громадсько-політична онлайн-активність, цифрова публічна сфера, диджиталізація, транзакційні витрати

Джерела

Акуленко, Балакірєва та ін. (2020). Світове дослідження цінностей 2020 в Україні. Київ: Український центр європейської політики. Взято з: https://ucep.org.ua/wp-content/uploads/2020/11/WVS_UA_2020_report_WEB.pdf.

Бойко, Н. (2020). Інтернет як соціальний ресурс демократизації сучасного українського суспільства. Монографія. Київ: Інститут соціології НАН України.

Ворона, В. (ред.), Шульга, М. (ред.). (2013). Українське суспільство 19922013. Стан та динаміка змін. Соціологічний моніторинг. Київ: Інститут соціології НАН України.

Головаха, Є., Паніна, Н. (2001). Пострадянська деінституціоналізація і становлення нових соціальних інститутів в українському суспільстві. Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 4, 5–22.

Злобіна, О. (ред.). (2022). Аґенти соціальних змін у суспільстві нестійкої інституційності. Колективна монографія. Київ: Інститут соціології НАН України.

Паращевін, М. (2015). Результати національних щорічних моніторингових опитувань 1992–2015. Українське суспільство: моніторинг соціальних змін, 2(16), 525–652.

Паращевін, М. (2017). Результати національних щорічних моніторингових опитувань 1992–2017. Українське суспільство: моніторинг соціальних змін, 4(18), 487–599.

Паращевін, М. (2019). Результати національних щорічних моніторингових опитувань 1994–2019. Українське суспільство: моніторинг соціальних змін, 6(20), 413–517.

Резнік, О. (2011). Громадські практики в перехідному суспільстві: чинники, суб’єкти, способи реалізації. Київ: Інститут соціології НАН України.

Степаненко, В. (2015). Громадянське суспільство: дискурси і практики. Київ: Інститут соціології НАН України.

Стратегії розвитку інформаційного суспільства. (2013). Взято з: https://ips.ligazakon.net/document/KR130386?an=23

Abercrombie, N., Hill, S., Turner, B.S. (1994). The Penguin dictionary of sociology. London, Ringwood: Penguin.

Bhushan, B. (2002). Dictionary of Sociology. New Delhi: Anmol Publications Pvt Ltd.

Bruce, S., Yearley, S. (2006). The Sage Dictionary of Sociology. London: SAGE.

Отримано 28.09.2024

ОСТАННІЙ ДРУКОВАНИЙ НОМЕР

НАЙСВІЖІШІ МАТЕРІАЛИ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ

} } } } }