ОСТАННІЙ ДРУКОВАНИЙ НОМЕР

НАЙСВІЖІШІ МАТЕРІАЛИ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ

Соціологія геноциду: український досвід та виклики осмислення

stmm. 2025 (1): 25-42

DOI https://doi.org/10.15407/sociology2025.01.025

Повний текст:

ГАННА САМЧУК, аспірантка кафедри галузевої соціології, Київський національний університет імені Тараса Шевченка (03680, Київ, пр. Академіка Глушкова, 4д)

hanna.samchuk@knu.ua

https://orcid.org/0009-0003-7226-5470

ОЛЬГА БЕЗРУКОВА, доктор соціологічних наук, доцент, завідувачка кафедри галузевої соціології, факультет соціології, Київський національний університет імені Тараса Шевченка (03680, Київ, пр. Академіка Глушкова, 4д)

o.bezrukova@knu.ua

https://orcid.org/0000-0003-4305-6218

У статті розглядається соціологія геноциду як новий і важливий напрям соціологічних досліджень, що виник у відповідь на численні виклики, пов’язані з масовим насильством, гуманітарними кризами, мовою ненависті та їхнім згубним впливом на сучасні суспільства. Особливу увагу в статті приділено українському контексту, зокрема досвіду сучасної війни Росії проти України, яка супроводжується численними злочинами, що можуть бути класифіковані як акти геноциду.

Автори аналізують причини недостатньої розробленості цієї тематики в українській науці. Серед ключових факторів відзначаються колоніальна спадщина, яка десятиліттями обмежувала розвиток гуманітарних наук; травматичність таких досліджень, що ускладнює роботу науковців; а також брак міждисциплінарного підходу, необхідного для всебічного осмислення цього явища.

Одним із ключових елементів статті є модель Г. Стентона, що описує десять етапів організації геноциду — від класифікації до заперечення, яке є заключним етапом цього процесу. Автори зазначають, що ця модель є не лише засобом для аналізу історичних подій, але й потужним інструментом для запобігання злочинам проти людяності, оскільки вона дозволяє ідентифікувати небезпечні тенденції ще на ранніх стадіях. Водночас у статті визначаються й недоліки цієї моделі.

У статті також обговорюються можливі постгеноцидні зміни в суспільствах, які зазнали катастрофічних втрат, та важливість їх подолання. Важливим аспектом тут є подолання колективної травми, відновлення соціальних зв’язків, боротьба з наслідками маргіналізації груп жертв та розробка політик меморіалізації, які сприяють збереженню пам’яті про ці трагедії. Особливе значення надається концепції соціальної смерті Клаудії Кард, що дозволяє ширше осмислити вплив геноциду на ідентичність, культурну пам’ять та життєві перспективи майбутніх поколінь.

Автори наголошують на важливості глибокого вивчення геноциду в українському контексті для розробки ефективних політик примирення, захисту прав вразливих груп, формування сильної національної ідентичності, збереження історичної пам’яті та відкриття шляху до подальшого розвитку соціології геноциду й поглиблення наукових дискусій.

Ключові слова: геноцид, соціологія геноциду, Голодомор, Голокост, російсько-українська війна, постгеноцидне відновлення, соціальна смерть

Джерела

Ґринберґ, М. (2020). Я звинувачую Аушвіц. Родинні історії. Чернівці: Видавництво 21.

Захарченко, М.В., Бурлачук, В.Ф., Молчанов, М.О. та ін. (1996). Соціологічна думка України: навч. посіб. Київ: Заповіт.

Козицький, А. (2021). Дослідження Голодомору та геноцидні студії. Львів: Видавництво «Апріорі».

Кримська правозахисна група пояснила, як російські пропагандисти підбурюють росіян до геноциду українців (2022). ZMINA, 29 березня. Retrieved from: https://zmina.info/news/krymska-pravozahysna-grupa-poyasnyla-yak-rosijski-propagandysty-pidburyuyut-rosiyan-do-genoczydu-ukrayincziv/

Лемкін, Р. (2020). Радянський геноцид в Україні (стаття 33 мовами) (ред. Р. Сербин; упоряд. О. Стасюк). Київ: Видавець Мельник М.Ю.

Надоша, О., Гонський, В. (2007). Голодомор — це не тільки 7 мільйонів життів, а й 66 тонн золота, 1439 тонн срібла, діаманти, антикваріат. Тощо. Українська правда, 5 січня. Retrieved from: https://www.pravda.com.ua/articles/2007/01/5/3193641/

Нестор, Д. (2022). Катівня в Бучі: полонених цивільних у підвалі зв’язували, ставили на коліна й розстрілювали (відео). Новинарня, 3 квітня. Retrieved from: https://novynarnia.com/2022/04/03/kativnya-v-buchi-polonenyh-czyvilnyh-u-pidvali-zvyazuvaly-stavyly-na-kolina-j-rozstrilyuvaly-video/

Сокуренко, Є. (2024). Куп'янська катівня: Що й досі не можуть забути мешканці деокупованої Харківщини. Об’єднання родичів політв’язнів Кремля, 16 лютого. Retrieved from: https://www.relativespp.org/free-our-relatives/kupyanska-kativnya-shcho-i-dosi-ne-mozhut-zabuti-meshkanci-deokupovanoyi-harkivshchini

Титич, В. (2024, July 25). Знищення нації не тільки через масові вбивства: у чому «проблема» доведення геноциду і до чого тут культура. Українська правда, 25 липня. Retrieved from: https://www.pravda.com.ua/columns/2024/07/25/7467349/

Bruce, S., Yearley, S. (2006). The SAGE Dictionary of Sociology. SAGE Publications.

Card, C. (2010). Confronting evils: Terrorism, torture, genocide. Cambridge University Press. Retrieved from: https://www.cambridge.org/9780521899611

Chalk, F., Jonassohn, K. (1990). The History and Sociology of Genocide: Analyses and Case Studies. Yale University Press.

Hughes, E.C. (1962). Good people and dirty work. Social Problems, 10(1), 3–11. https://doi.org/10.2307/799402

Shaw, M. (2015). What is Genocide? (2nd ed.). Polity.

Stanton, G.H. (1996). The ten stages of genocide. Genocide Watch. Retrieved from: https://www.genocidewatch.com/tenstages

United Nations. (1948). Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide. Retrieved from: https://www.un.org/en/genocideprevention/documents/atrocity-crimes/Doc.1_Convention%20on%20the%20Prevention%20and%20Punishment%20of%20the%20Crime%20of%20Genocide.pdf

Žalec, B. (2013). Genocide as social death: A comparative conceptual analysis. Anthropological Notebooks, 19(2), 57–74.

Отримано 16.01.2025

Соціологія геноциду: український досвід та виклики осмислення

stmm. 2025 (1): 25-42

DOI https://doi.org/10.15407/sociology2025.01.025

Повний текст:

ГАННА САМЧУК, аспірантка кафедри галузевої соціології, Київський національний університет імені Тараса Шевченка (03680, Київ, пр. Академіка Глушкова, 4д)

hanna.samchuk@knu.ua

https://orcid.org/0009-0003-7226-5470

ОЛЬГА БЕЗРУКОВА, доктор соціологічних наук, доцент, завідувачка кафедри галузевої соціології, факультет соціології, Київський національний університет імені Тараса Шевченка (03680, Київ, пр. Академіка Глушкова, 4д)

o.bezrukova@knu.ua

https://orcid.org/0000-0003-4305-6218

У статті розглядається соціологія геноциду як новий і важливий напрям соціологічних досліджень, що виник у відповідь на численні виклики, пов’язані з масовим насильством, гуманітарними кризами, мовою ненависті та їхнім згубним впливом на сучасні суспільства. Особливу увагу в статті приділено українському контексту, зокрема досвіду сучасної війни Росії проти України, яка супроводжується численними злочинами, що можуть бути класифіковані як акти геноциду.

Автори аналізують причини недостатньої розробленості цієї тематики в українській науці. Серед ключових факторів відзначаються колоніальна спадщина, яка десятиліттями обмежувала розвиток гуманітарних наук; травматичність таких досліджень, що ускладнює роботу науковців; а також брак міждисциплінарного підходу, необхідного для всебічного осмислення цього явища.

Одним із ключових елементів статті є модель Г. Стентона, що описує десять етапів організації геноциду — від класифікації до заперечення, яке є заключним етапом цього процесу. Автори зазначають, що ця модель є не лише засобом для аналізу історичних подій, але й потужним інструментом для запобігання злочинам проти людяності, оскільки вона дозволяє ідентифікувати небезпечні тенденції ще на ранніх стадіях. Водночас у статті визначаються й недоліки цієї моделі.

У статті також обговорюються можливі постгеноцидні зміни в суспільствах, які зазнали катастрофічних втрат, та важливість їх подолання. Важливим аспектом тут є подолання колективної травми, відновлення соціальних зв’язків, боротьба з наслідками маргіналізації груп жертв та розробка політик меморіалізації, які сприяють збереженню пам’яті про ці трагедії. Особливе значення надається концепції соціальної смерті Клаудії Кард, що дозволяє ширше осмислити вплив геноциду на ідентичність, культурну пам’ять та життєві перспективи майбутніх поколінь.

Автори наголошують на важливості глибокого вивчення геноциду в українському контексті для розробки ефективних політик примирення, захисту прав вразливих груп, формування сильної національної ідентичності, збереження історичної пам’яті та відкриття шляху до подальшого розвитку соціології геноциду й поглиблення наукових дискусій.

Ключові слова: геноцид, соціологія геноциду, Голодомор, Голокост, російсько-українська війна, постгеноцидне відновлення, соціальна смерть

Джерела

Ґринберґ, М. (2020). Я звинувачую Аушвіц. Родинні історії. Чернівці: Видавництво 21.

Захарченко, М.В., Бурлачук, В.Ф., Молчанов, М.О. та ін. (1996). Соціологічна думка України: навч. посіб. Київ: Заповіт.

Козицький, А. (2021). Дослідження Голодомору та геноцидні студії. Львів: Видавництво «Апріорі».

Кримська правозахисна група пояснила, як російські пропагандисти підбурюють росіян до геноциду українців (2022). ZMINA, 29 березня. Retrieved from: https://zmina.info/news/krymska-pravozahysna-grupa-poyasnyla-yak-rosijski-propagandysty-pidburyuyut-rosiyan-do-genoczydu-ukrayincziv/

Лемкін, Р. (2020). Радянський геноцид в Україні (стаття 33 мовами) (ред. Р. Сербин; упоряд. О. Стасюк). Київ: Видавець Мельник М.Ю.

Надоша, О., Гонський, В. (2007). Голодомор — це не тільки 7 мільйонів життів, а й 66 тонн золота, 1439 тонн срібла, діаманти, антикваріат. Тощо. Українська правда, 5 січня. Retrieved from: https://www.pravda.com.ua/articles/2007/01/5/3193641/

Нестор, Д. (2022). Катівня в Бучі: полонених цивільних у підвалі зв’язували, ставили на коліна й розстрілювали (відео). Новинарня, 3 квітня. Retrieved from: https://novynarnia.com/2022/04/03/kativnya-v-buchi-polonenyh-czyvilnyh-u-pidvali-zvyazuvaly-stavyly-na-kolina-j-rozstrilyuvaly-video/

Сокуренко, Є. (2024). Куп'янська катівня: Що й досі не можуть забути мешканці деокупованої Харківщини. Об’єднання родичів політв’язнів Кремля, 16 лютого. Retrieved from: https://www.relativespp.org/free-our-relatives/kupyanska-kativnya-shcho-i-dosi-ne-mozhut-zabuti-meshkanci-deokupovanoyi-harkivshchini

Титич, В. (2024, July 25). Знищення нації не тільки через масові вбивства: у чому «проблема» доведення геноциду і до чого тут культура. Українська правда, 25 липня. Retrieved from: https://www.pravda.com.ua/columns/2024/07/25/7467349/

Bruce, S., Yearley, S. (2006). The SAGE Dictionary of Sociology. SAGE Publications.

Card, C. (2010). Confronting evils: Terrorism, torture, genocide. Cambridge University Press. Retrieved from: https://www.cambridge.org/9780521899611

Chalk, F., Jonassohn, K. (1990). The History and Sociology of Genocide: Analyses and Case Studies. Yale University Press.

Hughes, E.C. (1962). Good people and dirty work. Social Problems, 10(1), 3–11. https://doi.org/10.2307/799402

Shaw, M. (2015). What is Genocide? (2nd ed.). Polity.

Stanton, G.H. (1996). The ten stages of genocide. Genocide Watch. Retrieved from: https://www.genocidewatch.com/tenstages

United Nations. (1948). Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide. Retrieved from: https://www.un.org/en/genocideprevention/documents/atrocity-crimes/Doc.1_Convention%20on%20the%20Prevention%20and%20Punishment%20of%20the%20Crime%20of%20Genocide.pdf

Žalec, B. (2013). Genocide as social death: A comparative conceptual analysis. Anthropological Notebooks, 19(2), 57–74.

Отримано 16.01.2025

ОСТАННІЙ ДРУКОВАНИЙ НОМЕР

НАЙСВІЖІШІ МАТЕРІАЛИ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ

} } } } }