Війна і новий світовий порядок: варіанти очікуваних сценаріїв у контексті парадигми складності

ЛЮБОВ БЕВЗЕНКО, доктор соціологічних наук, провідний науковий співробітник відділу соціальної психології Інституту соціології НАН України (01021, Київ, вул. Шовковична, 12)

lbevzenko@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-4020-1937

Ситуацію у світі, що склалася після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, можна схарактеризувати як хаотизацію, що постійно зростає, підважуючи підмурки ґлобального порядку, що існував до початку цієї війни. Тема неминучої зміни світового порядку стає однією з головних у світовому наративному просторі, актуалізуючи питання — яким може бути нове ґлобальне впорядкування? Парадигма складності як методологічна основа побудови новітніх соціологічних концепцій надає підстави пропонувати концептуальні схеми та моделі соціальних змін, здатні працювати з поняттями соціального хаосу, біфуркації та соціального порядку. В основі запропонованого прогнозу очікуваних можливих сценаріїв розвитку подій лежить модель соціальних змін, побудована на базі парадигми складності, в якій стверджується наявність двох механізмів творення та підтримання соціального порядку — організаційного і самоорганізаційного. Організаційний механізм спирається на суб’єктність людини, раціональне мислення, інтелект, класичні наукові моделі прогнозування, логічність та доказовість, культурно леґітимована за доби Модерну. Самоорганізація спирається на міфологічне мислення, ірраціональність, віру в надособистісну силу, що є суб’єктом творення порядку (Бог, герой, харизматичний лідер, вища ідея тощо). На цьому трималася культура Традиції. Відповідно до обраного підходу можна стверджувати — наступне впорядкування можна прогнозувати лише у вигляді кількох рівноймовірних варіантів суспільних змін світового рівня. Припускається, що ці варіанти будуть формуватися на підставі різних способів поєднання організації та самоорганізації. Їх виокремлено три: 1. Гіпермодерн, значне підсилення організаційних механізмів, подальша марґіналізація самоорганізації. 2. Неотрадиція (інтеґральна Традиція), домінування самоорганізації, занепад організаційних важелів регуляції. 3. Традомодерн, збалансована діалектична єдність самоорганізації та організації.

Вказані точки можливого розвитку кожного із варіантів які наразі перебувають у марґіналіях світового соціокультурного простору, але в точках біфуркації нове завжди виростає із марґінального. Підкреслено унікальний приклад самоорганізації українських Майданів, волонтерського і добровольчого руху, які є досвідом поєднання організації та самоорганізації, розуму і віри, що вносить нові смисли у європейський смисловий простір. Наголошено, що немає можливості передбачити, який саме варіант реалізується. Все може вирішити незначна випадкова подія, але знання таких закономірностей означає можливість принаймні підготуватися до всіх згаданих варіантів, а може і працювати на якийсь з них.

Ключові слова: ґлобальний світовий порядок, хаотизація світового соціального простору, парадигма складності, організація та самоорганізація як механізми творення нового соціального порядку, варіативність прогнозу, варіанти можливих змін

Джерела

Баумейстер, А. (2023). Миропорядок на переломе: раскол углубляется. 03.11.23. Взято з: https://www.youtube.com/watch?v=Gtafy_-b0Do

Бевзенко, Л. (2015). Поняття міфу та гри в кризовому дискурсі сучасних соціокультурних процесів — соціосамоорганізаційний підхід. Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2, 112–130.

Бевзенко, Л. (2018). Інтеґративна концепція соціальної напруженості — методологія, концептуальна схема, прагматика. Част. 1, 2. Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 3, 43–74; 4, 73–104.

Бондаренко, С. (2023). Міфодизайн в маркетингу. Міфодизайн як соціокультурна технологія проєктування сучасних міфів: візуальний аспект. Деміург: ідеї, технології, перспективи дизайну, 6(1), 194–205. https://doi.org/10.31866/2617-7951.6.1.2023.279082

Босенко, В.О. (1966). Диалектика как теория развития. Киев: Изд-во Киевского университета.

Генон, Р. (2023). Криза сучасного світу. Київ: Пломінь. Взято з: https://nashformat.ua/products/kryza-suchasnogo-svitu-940463?gad_source=1&gclid=Cj0KCQiA7OqrBhD9ARIsAK3UXh3Ud7tx-f0bciEG6a4X2TEY1ojkqE6hiN4P-iyaan4RCGrrx_VNh30aAmJXEALw_wcB

Добронравова, И.С. (1990). Становление нелинейного мышления. Киев: Лыбидь.

Добронравова, І.С. (2017). Причинність в синергетиці: спонтанне виникнення діючої причини. В: Практична філософія науки (сс. 184–197). Суми: Університетська книга.

Злотина, М. (2008). Диалектика. Киев: Парапан.

Капра, Ф. (2023). Дао фізики. Дослідження паралелей між сучасною фізикою і східною філософією. Вид-во «КМ-Букс».

Мироненко, Т. (2023). Втратити доходи, пережити розлуку, почуватися гірше — і залишитися щасливими. Соціолог Володимир Паніотто — про те, як українців змінив рік війни. Forbes, 15.03.23. Взято з: https://forbes.ua/lifestyle/vtratiti-dokhodi-perezhiti-rozluku-pochuvatis-girshe-i-zalishitis-shchaslivimi-sotsiolog-volodimir-paniotto-pro-te-yak-ukraintsiv-zminiv-rik-viyni-15032023-12333?fbclid=IwAR2Wip8a0ZqfIyWQqDWxzs7U5OKjNemtNEr6OGSZPnuW7Zrvg4AaCKpGcQ8

Archer, M. (2003). Structure, Agency and the Internal Conversation. Cambridge: Cambridge University Press.

Arendt, H. (1979). The Origins of Totalitarianism. New York: A Harvest Book.

Bhaskar, R. (2013). A Realist Theory of Science. London: Routledge.

Boulton, J.G., Allen, P.M., Bowman, C. (2015). Embracing complexity: Strategic perspectives for an age of turbulence. Oxford University Press.

Byrne, D. (1998). Complexity Theory and the Social Sciences: An Introduction. London: Routledge. https://doi.org/10.4324/9780203003916

Charles, S., Lipovetsky, G. (2006). Hypermodern Times. Polity Press.

Cleveland, J. (1994). Complexity theory. Basic concepts and application to systems thinking. Innovation For Communities. Retrieved from: https://www.slideshare.net/johncleveland/complexity-theory-basic-concepts

Fukuyama, F. (1992). The End of History and the Last Man. Free Press.

Grobman, G.M. (2005). Complexity theory: a new way to look at organizational change. Administration Quarterly, 29, 3.

Haken, H. (1982). Synergetik. Berlin: Springer-Verlag; New York: Heidelberg.

Huntington, S.P. (1996). The clash of civilizations and the remaking of world order. New York: Simon & Schuster

Navarrete, C., Fryer, T. (2024). Redefining emergence: Making the case for contextual emergence in critical realism. Journal for the Theory of Social Behaviour. Version of Record online: 30 January 2024. https://doi.org/10.1111/jtsb.12414

Porpora, D.V. (2024). Realism and Complexity. Journal for the Theory of Social Behaviour, 54, 121-133.

Prigogine, I., Stengers, I. (1984). Оrder out of chaos. Man's new dialogue with nature. London: Heinemann.

Schwab, K. (2015). The Fourth Industrial Revolution. What It Means and How to Respond. Foreign Affairs, December 12. Retrieved from: https//www.foreignaffairs.com/world/fourth-industrial-revolution

Taleb, N.N. (2007). The Black Swan: The Impact of the Highly Improbable. New York: Random House.

Tharoor, I. (2023). Europe’s far right goes mainstream. The Washington Post, November 27. Retrieved from: https://www.washingtonpost.com/world/2023/11/27/europe-far-right-geert-wilders-dutch-election-mainstream/

Turner, J.R., Baker, R.M. (2019). Complexity Theory: An Overview with Potential Applications for the Social Sciences. Systems, 7, 4-23.

Waghorn, D. (2023). Are we ready for a world where Ukraine loses its war against Russia? Sky News, December 14. Retrieved from: https://news.sky.com/story/are-we-ready-for-a-world-where-ukraine-loses-its-war-against-russia-13029963

Отримано 01.04.2024