МОВА ВОРОЖНЕЧІ ЩОДО ЛҐБТ В УКРАЇНСЬКИХ ОНЛАЙН-МЕДІЯХ
stmm. 2022 (2): 138-161
DOI https://doi.org/10.15407/sociology2022.02.138
МАКСИМ КАСЯНЧУК, науковий співробітник відділу соціальної експертизи Інституту соціології НАН України (01021, Київ, вул. Шовковична, 12)
maxim.kasianczuk@gmail.com
https://orcid.org/0000-0003-0701-3595
Стаття висвітлює результати контент-аналітичного дослідження 243 публікацій, що з’явились в онлайн-ЗМІ України упродовж 2021 року, в зіставленні з результатами раніших моніторинґів українських офлайнових та онлайнових ЗМІ. Аналіз як зарубіжної, так і відчизняної фахової літератури показує, що мова ворожнечі щодо меншин (зокрема, ЛҐБТ) є актуальним науковим питанням, яке має виразний практичний вимір, адже поширення ненависті в онлайн-середовищі може набувати характеру епідемії та супроводжуватися збільшенням насильницьких актів. Хоч отримані результати мають низку обмежень (різні способи формування вибіркових сукупностей медіаматеріалів у аналізованих дослідженнях, брак дослідницького консенсусу щодо дефініції мови ворожнечі, віднесеність зібраних даних до періоду перед початком масованого вторгнення військ Російської Федерації на територію України й, відповідно, неможливість відобразити стан суспільства в період воєнного стану), воно показало, що спостерігалось загальне зменшення кількості новин, які стосуються ЛҐБТ, незалежно від композиції досліджуваної вибірки медій. Публікацій, в яких містяться матеріали з ознаками мови ворожнечі, відносно небагато (від 2% до 25%). Мова ворожнечі в цих публікаціях містилася, як правило, у цитатах і не виражала позиції журналіста. Мова ворожнечі виникала в контексті як публічних, так і внутрішніх акцій ЛҐБТ-спільноти та супроводжувалася закликами до насилля або власне насиллям з боку прибічників праворадикальних сил. Жорсткіша мова ворожнечі була більш характерна для анонімних інтернет-коментаторів, вуличних хуліґанів (у тому числі із організованих праворадикальних угруповань), а також для дрібних місцевих публічних фіґур. Зібрані матеріали проаналізовано в парадигмі ґендерованої ієрархії маскулінностей Р. Конел. Мова ворожнечі характерна передусім для висловлювань спортсменів, військових і політиків, себто тих, хто асоціюється в суспільній свідомості зі стереотипізованим образом “справжнього чоловіка”. В подальших дослідженнях слід стандартизувати підходи до формування вибіркових сукупностей аналізованих матеріалів, а також, можливо, розробити інструментарій автоматичного або напівавтоматичного контент-аналізу. Все це полегшить вивчення динаміки змін мови ворожнечі в публічному просторі.
Ключові слова: ЛҐБТ, ЗМІ України , контент-аналіз, мова ворожнечі, ієрархія маскулінностей
Джерела
Отримано 26.04.2022
МОВА ВОРОЖНЕЧІ ЩОДО ЛҐБТ В УКРАЇНСЬКИХ ОНЛАЙН-МЕДІЯХ
stmm. 2022 (2): 138-161
DOI https://doi.org/10.15407/sociology2022.02.138
МАКСИМ КАСЯНЧУК, науковий співробітник відділу соціальної експертизи Інституту соціології НАН України (01021, Київ, вул. Шовковична, 12)
maxim.kasianczuk@gmail.com
https://orcid.org/0000-0003-0701-3595
Стаття висвітлює результати контент-аналітичного дослідження 243 публікацій, що з’явились в онлайн-ЗМІ України упродовж 2021 року, в зіставленні з результатами раніших моніторинґів українських офлайнових та онлайнових ЗМІ. Аналіз як зарубіжної, так і відчизняної фахової літератури показує, що мова ворожнечі щодо меншин (зокрема, ЛҐБТ) є актуальним науковим питанням, яке має виразний практичний вимір, адже поширення ненависті в онлайн-середовищі може набувати характеру епідемії та супроводжуватися збільшенням насильницьких актів. Хоч отримані результати мають низку обмежень (різні способи формування вибіркових сукупностей медіаматеріалів у аналізованих дослідженнях, брак дослідницького консенсусу щодо дефініції мови ворожнечі, віднесеність зібраних даних до періоду перед початком масованого вторгнення військ Російської Федерації на територію України й, відповідно, неможливість відобразити стан суспільства в період воєнного стану), воно показало, що спостерігалось загальне зменшення кількості новин, які стосуються ЛҐБТ, незалежно від композиції досліджуваної вибірки медій. Публікацій, в яких містяться матеріали з ознаками мови ворожнечі, відносно небагато (від 2% до 25%). Мова ворожнечі в цих публікаціях містилася, як правило, у цитатах і не виражала позиції журналіста. Мова ворожнечі виникала в контексті як публічних, так і внутрішніх акцій ЛҐБТ-спільноти та супроводжувалася закликами до насилля або власне насиллям з боку прибічників праворадикальних сил. Жорсткіша мова ворожнечі була більш характерна для анонімних інтернет-коментаторів, вуличних хуліґанів (у тому числі із організованих праворадикальних угруповань), а також для дрібних місцевих публічних фіґур. Зібрані матеріали проаналізовано в парадигмі ґендерованої ієрархії маскулінностей Р. Конел. Мова ворожнечі характерна передусім для висловлювань спортсменів, військових і політиків, себто тих, хто асоціюється в суспільній свідомості зі стереотипізованим образом “справжнього чоловіка”. В подальших дослідженнях слід стандартизувати підходи до формування вибіркових сукупностей аналізованих матеріалів, а також, можливо, розробити інструментарій автоматичного або напівавтоматичного контент-аналізу. Все це полегшить вивчення динаміки змін мови ворожнечі в публічному просторі.
Ключові слова: ЛҐБТ, ЗМІ України , контент-аналіз, мова ворожнечі, ієрархія маскулінностей
Джерела
Отримано 26.04.2022