ВСЕРЕДИНІ ТА ПОЗА МЕЖАМИ ІДЕНТИЧНОСТІ В КУЛЬТУРНОМУ ДОСВІДІ ПАНДЕМІЇ ТА ВІЙНИ
stmm. 2022 (2): 5-21
DOI https://doi.org/10.15407/sociology2022.02.005
НАТАЛІЯ КОСТЕНКО, доктор соціологічних наук, професор, завідувачка відділу соціології культури і масової комунікації Інституту соціології НАНУ (01021, Київ, вул. Шовковична, 12)
natalia.kostenko@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-4689-8886
Незважаючи на поширеність розуміння ідентичності як “сенсу себе” (С. Гантинґтон), ідентичність залишається непрозорим концептом, що міцно утримує подвійну тотожність — одночасне відсилання до унікальності (тотожності собі), певної єдиності в суб’єкті, синґулярності та однаковості (тотожності як аналогічності — типу, класу, колективному зразку). Цей ключовий парадокс, контекстуальна залежність даного концепту культивується не лише в межах наукового дискурсу, а й у звичному жесті публічної риторики, яка невпинно “називає речі своїми іменами”. На підставі сучасних уявлень про продукування ідентичностей за допомоги “політики ресентименту” (Ф. Фукуяма), “політики вулиці” (Д. Батлер) або “політики вразливості” (Л. Чуліаракі) у статті розглянуто трансформації культурних ідентичностей в українському суспільстві останніх років. Фраґментарність та мультимодальність тотожностей у стані пандемії коронавірусу зумовлена тестуванням нових форматів ґлобальних та локальних взаємодій на тлі змін в інформаційних режимах, вимушеної закритості національних територій та активно реалізовуваної біополітики. Подія військового вторгнення Росії розділила простір і час існування на “ми” і “вони”, подолавши невизначеність і множинність попередніх реакцій індивідуальних та колективних суб’єктів, перетворила причетність до суспільства, факт громадянства на екзистенційний досвід людей, сформувала проєкт українця як модель ідентичності з чіткішим, ніж раніше, ціннісним резюме “свобода, гідність, безпека”. Наскільки опановані практики виробляти ідентичність виявляться стійкими та дієвими в умовах “нової нормальності”, якими є ризики їх модифікацій, покаже найближче майбутнє.
Ключові слова: ідентичність, індивідуальні та колективні ідентичності, політика ідентичності, проєкт українця, факт громадянства як екзистенційний досвід, конструктивізм, есенціалізм
Джерела
Отримано 06.04.2022
ВСЕРЕДИНІ ТА ПОЗА МЕЖАМИ ІДЕНТИЧНОСТІ В КУЛЬТУРНОМУ ДОСВІДІ ПАНДЕМІЇ ТА ВІЙНИ
stmm. 2022 (2): 5-21
DOI https://doi.org/10.15407/sociology2022.02.005
НАТАЛІЯ КОСТЕНКО, доктор соціологічних наук, професор, завідувачка відділу соціології культури і масової комунікації Інституту соціології НАНУ (01021, Київ, вул. Шовковична, 12)
natalia.kostenko@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-4689-8886
Незважаючи на поширеність розуміння ідентичності як “сенсу себе” (С. Гантинґтон), ідентичність залишається непрозорим концептом, що міцно утримує подвійну тотожність — одночасне відсилання до унікальності (тотожності собі), певної єдиності в суб’єкті, синґулярності та однаковості (тотожності як аналогічності — типу, класу, колективному зразку). Цей ключовий парадокс, контекстуальна залежність даного концепту культивується не лише в межах наукового дискурсу, а й у звичному жесті публічної риторики, яка невпинно “називає речі своїми іменами”. На підставі сучасних уявлень про продукування ідентичностей за допомоги “політики ресентименту” (Ф. Фукуяма), “політики вулиці” (Д. Батлер) або “політики вразливості” (Л. Чуліаракі) у статті розглянуто трансформації культурних ідентичностей в українському суспільстві останніх років. Фраґментарність та мультимодальність тотожностей у стані пандемії коронавірусу зумовлена тестуванням нових форматів ґлобальних та локальних взаємодій на тлі змін в інформаційних режимах, вимушеної закритості національних територій та активно реалізовуваної біополітики. Подія військового вторгнення Росії розділила простір і час існування на “ми” і “вони”, подолавши невизначеність і множинність попередніх реакцій індивідуальних та колективних суб’єктів, перетворила причетність до суспільства, факт громадянства на екзистенційний досвід людей, сформувала проєкт українця як модель ідентичності з чіткішим, ніж раніше, ціннісним резюме “свобода, гідність, безпека”. Наскільки опановані практики виробляти ідентичність виявляться стійкими та дієвими в умовах “нової нормальності”, якими є ризики їх модифікацій, покаже найближче майбутнє.
Ключові слова: ідентичність, індивідуальні та колективні ідентичності, політика ідентичності, проєкт українця, факт громадянства як екзистенційний досвід, конструктивізм, есенціалізм
Джерела
Отримано 06.04.2022