СТАВЛЕННЯ ДО ЛГБТ З БОКУ ПРАЦІВНИКІВ, ЩО НАДАЮТЬ КЛЮЧОВІ ПУБЛІЧНІ ПОСЛУГИ: ПЕРШЕ РЕҐІОНАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ В КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ Й ЦЕНТРАЛЬНОЇ АЗІЇ
stmm. 2021 (3): 126-145
DOI https://doi.org/10.15407/sociology2021.03.126
МАКСИМ КАСЯНЧУК, Strategic Information Adviser at the Eurasian Coalition on Health, Rights, Gender and Sexual Diversity (142 Parnu Rd, Tallinn, Estonia, 11317)
maxim.kasianczuk@gmail.com
https://orcid.org/0000-0003-0701-3595
ОЛЕСЯ ТРОФИМЕНКО, Leading sociologist at the Social Expertise Department, Institute of Sociology of the National Academy of Sciences of Ukraine (12 Shovkovychna St, Kyiv, 01021)
olesia.trofymenko@gmail.com
https://orcid.org/0000-0003-1442-2581
МАРІЯ ШВАБ, Training developer, International Training & Education Center for Health (I-TECH) at the University of Washington (15 Nyzhnii Val St., Kyiv, Ukraine, 04071)
maria.shvab.ua@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-1758-8934
ВІТАЛІЙ ДЖУМА Master of International Public Health, Executive Director of the Eurasian Coalition on Health, Rights, Gender and Sexual Diversity (142 Parnu Rd, Tallinn, Estonia, 11317)
vitaly@ecom.ngo
https://orcid.org/0000-0003-0399-5237
Сприйняття громадськістю (зокрема посткомуністичних країн) ЛГБТ-спільноти та пов’язаних із нею питань вивчається останніми роками доволі широко. Водночас інформації стосовно того, як ставляться до цих людей представники певних професій, поки небагато. Пропонована стаття покликана деякою мірою заповнити цю прогалину, подавши докладний опис та аналіз результатів емпіричного дослідження щодо ставлення до ЛГБТ з боку трьох професійних груп: медичних працівників, соціальних працівників та поліції. Актуальність обраної теми зумовлена тим, що від якості та своєчасності послуг, надаваних цими працівниками, нерідко залежить фізичне й психічне здоров’я людини, а подекуди й життя. Згадане вище дослідження виконувалося у форматі двох крос-секційних опитувань, одне з яких проводилося 2017 року, інше — 2019-го. Загалом у двох хвилях опитування взяли участь близько 1500 осіб (медичних сестер, сімейних лікарів, працівників соціальних служб, патрульних поліцейських тощо) з п’яти країн Центральної та Східної Європи й Центральної Азії (Білорусі, Вірменії, Грузії, Киргизстану, Північної Македонії). Дослідницький інструментарій складався з розробленого авторами опитувальника (для кожної професійної групи було підготовлено окрему версію) та шкали соціальної дистанції Боґардуса. Вибірка формувалася за допомоги методу “снігова грудка”, що передбачав використання особистих контактів респондентів або ж рекомендацій їхніх колеґ. Дані дослідження показали, що: а) ставлення представників вищезазначених професій до ЛГБТ-спільноти радше позитивне, найсприятливіше — серед соціальних працівників, найбільш насторожене — серед поліції; б) переважна більшість опитаних (за винятком поліцейських Киргизстану) вважають, що ЛГБТ мають бути наділені такими ж правами, як і решта громадян їхньої країни, однак право на укладення шлюбу між особами однієї статі підтримує лише третина респондентів, а на усиновлення дітей одностатевими парами — близько однієї п’ятої; в) жінки, мешканці Білорусі та Північної Македонії, нереліґійні респонденти, а також ті, що мають знайомих серед ЛГБТ, вирізняються більшою толерантністю до ЛГБТ-спільноти, ніж чоловіки, жителі Вірменії, Грузії та Киргизстану, респонденти, що належать до певної реліґії, й ті, хто не має ЛГБТ-знайомих; г) за два роки відбулися помітні зміни у ставленні до ЛГБТ-спільноти в одних підвибірках (як-от різке зменшення частки тих, хто підтримує одностатевий шлюб, серед медичних працівників Вірменії), незначні (або й узагалі жодних) — в інших підвибірках або у вибірці загалом (зокрема, відсоток респондентів, які підтримують право одностатевих пар на усиновлення дітей, зріс не набагато). Незважаючи на те, що вибірки досліджуваних країн не є національно репрезентативними, отримані результати становлять певну емпіричну цінність, оскільки вони можуть бути враховані під час розроблення програм, спрямованих на прищеплення толерантності та поліпшення ставлення до ЛГБТ у цих країнах.
Ключові слова: країни Центральної та Східної Європи й Центральної Азії, ставлення до ЛГБТ-спільноти, медичні працівники, соціальні працівники, поліція, права людини, толерантність, шкала Боґардуса, соціальна дистанція
References
Received 22.02.2021
СТАВЛЕННЯ ДО ЛГБТ З БОКУ ПРАЦІВНИКІВ, ЩО НАДАЮТЬ КЛЮЧОВІ ПУБЛІЧНІ ПОСЛУГИ: ПЕРШЕ РЕҐІОНАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ В КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ Й ЦЕНТРАЛЬНОЇ АЗІЇ
stmm. 2021 (3): 126-145
DOI https://doi.org/10.15407/sociology2021.03.126
МАКСИМ КАСЯНЧУК, Strategic Information Adviser at the Eurasian Coalition on Health, Rights, Gender and Sexual Diversity (142 Parnu Rd, Tallinn, Estonia, 11317)
maxim.kasianczuk@gmail.com
https://orcid.org/0000-0003-0701-3595
ОЛЕСЯ ТРОФИМЕНКО, Leading sociologist at the Social Expertise Department, Institute of Sociology of the National Academy of Sciences of Ukraine (12 Shovkovychna St, Kyiv, 01021)
olesia.trofymenko@gmail.com
https://orcid.org/0000-0003-1442-2581
МАРІЯ ШВАБ, Training developer, International Training & Education Center for Health (I-TECH) at the University of Washington (15 Nyzhnii Val St., Kyiv, Ukraine, 04071)
maria.shvab.ua@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-1758-8934
ВІТАЛІЙ ДЖУМА Master of International Public Health, Executive Director of the Eurasian Coalition on Health, Rights, Gender and Sexual Diversity (142 Parnu Rd, Tallinn, Estonia, 11317)
vitaly@ecom.ngo
https://orcid.org/0000-0003-0399-5237
Сприйняття громадськістю (зокрема посткомуністичних країн) ЛГБТ-спільноти та пов’язаних із нею питань вивчається останніми роками доволі широко. Водночас інформації стосовно того, як ставляться до цих людей представники певних професій, поки небагато. Пропонована стаття покликана деякою мірою заповнити цю прогалину, подавши докладний опис та аналіз результатів емпіричного дослідження щодо ставлення до ЛГБТ з боку трьох професійних груп: медичних працівників, соціальних працівників та поліції. Актуальність обраної теми зумовлена тим, що від якості та своєчасності послуг, надаваних цими працівниками, нерідко залежить фізичне й психічне здоров’я людини, а подекуди й життя. Згадане вище дослідження виконувалося у форматі двох крос-секційних опитувань, одне з яких проводилося 2017 року, інше — 2019-го. Загалом у двох хвилях опитування взяли участь близько 1500 осіб (медичних сестер, сімейних лікарів, працівників соціальних служб, патрульних поліцейських тощо) з п’яти країн Центральної та Східної Європи й Центральної Азії (Білорусі, Вірменії, Грузії, Киргизстану, Північної Македонії). Дослідницький інструментарій складався з розробленого авторами опитувальника (для кожної професійної групи було підготовлено окрему версію) та шкали соціальної дистанції Боґардуса. Вибірка формувалася за допомоги методу “снігова грудка”, що передбачав використання особистих контактів респондентів або ж рекомендацій їхніх колеґ. Дані дослідження показали, що: а) ставлення представників вищезазначених професій до ЛГБТ-спільноти радше позитивне, найсприятливіше — серед соціальних працівників, найбільш насторожене — серед поліції; б) переважна більшість опитаних (за винятком поліцейських Киргизстану) вважають, що ЛГБТ мають бути наділені такими ж правами, як і решта громадян їхньої країни, однак право на укладення шлюбу між особами однієї статі підтримує лише третина респондентів, а на усиновлення дітей одностатевими парами — близько однієї п’ятої; в) жінки, мешканці Білорусі та Північної Македонії, нереліґійні респонденти, а також ті, що мають знайомих серед ЛГБТ, вирізняються більшою толерантністю до ЛГБТ-спільноти, ніж чоловіки, жителі Вірменії, Грузії та Киргизстану, респонденти, що належать до певної реліґії, й ті, хто не має ЛГБТ-знайомих; г) за два роки відбулися помітні зміни у ставленні до ЛГБТ-спільноти в одних підвибірках (як-от різке зменшення частки тих, хто підтримує одностатевий шлюб, серед медичних працівників Вірменії), незначні (або й узагалі жодних) — в інших підвибірках або у вибірці загалом (зокрема, відсоток респондентів, які підтримують право одностатевих пар на усиновлення дітей, зріс не набагато). Незважаючи на те, що вибірки досліджуваних країн не є національно репрезентативними, отримані результати становлять певну емпіричну цінність, оскільки вони можуть бути враховані під час розроблення програм, спрямованих на прищеплення толерантності та поліпшення ставлення до ЛГБТ у цих країнах.
Ключові слова: країни Центральної та Східної Європи й Центральної Азії, ставлення до ЛГБТ-спільноти, медичні працівники, соціальні працівники, поліція, права людини, толерантність, шкала Боґардуса, соціальна дистанція
References
Received 22.02.2021