ОСТАННІЙ ДРУКОВАНИЙ НОМЕР

НАЙСВІЖІШІ МАТЕРІАЛИ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ

БІОПОЛІТИКА В ПЕРІОД ПАНДЕМІЇ COVID-19: ДИЛЕМИ СУСПІЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ТА СВОБОДИ

stmm. 2021 (2): 181-196

DOI https://doi.org/10.15407/sociology2021.02.181

ОЛЕКСАНДР СТЕГНІЙ, доктор соціологічних наук, провідний науковий співробітник відділу методології і методів соціології Інституту соціології НАНУ (01021, Київ, вул. Шовковична, 12)

o.stegniy@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-7829-127X

У статті розглянуто проблему дотримання балансу між необхідністю суспільної безпеки та потребою в захисті громадянських свобод за умов пандемії коронавірусу. Проаналізовано теоретичні напрацювання Мішеля Фуко щодо біовлади і біополітики, доцільність використання біологічної моделі управління для організації сучасних державних заходів протидії поширенню пандемії. Ґлобальний масштаб поширення коронавірусу виводить біовладу на принципово вищий рівень підпорядкування. Новітню біополітику слід розуміти як політичну раціональність, яка набуває суб’єктності та як така бере на себе управління життям і населенням. Сучасна біополітика має розглядатися як стратегічна координація національних урядів та ґлобальної спільноти, визначати потенційну здатність владних структур нормувати і реґулювати біологічні небезпеки, зокрема поширення інфекційних захворювань. Ефективній міжнародній співпраці в подоланні пандемії перешкоджає «вакцинний націоналізм», використання сфери виробництв вакцин як інструменту геополітичної конкуренції. Біовлада детермінує індивідуальне самопочуття і самосвідомість людей, істотно впливає на соціальні зв’язки, обіцяючи належний захист від патогенних впливів та епідеміологічних загроз для здоров’я. Запровадження жорстких обмежень пересування, карантинних заходів обґрунтовується владою необхідністю розірвати ланцюг епідеміологічного зараження. Беззастережна важливість біобезпеки як складової суспільної безпеки зумовлює згоду громадян на обмеження своїх свобод, на яке раніше вони не погоджувалися. З огляду на це існує принципова можливість впровадження демократичної біополітики в умовах пандемії. В Україні ставлення у громадській думці до обмежувальних заходів влади визначається ефективністю компенсаторних пропозицій для малого бізнесу, насамперед щодо можливості збереження робочих місць та мінімізації фіскального тиску. Небезпека пандемії COVID-19 для сучасного українського суспільства полягає не тільки у масштабній епідеміологічній кризі, а й у небезпеці провокування незважених управлінських рішень влади. В такому соціально-політичному контексті зростає вагомість арґументів на користь поширення превентивних заходів без призупинення економічної діяльності, а саме проведення перманентної інформаційної кампанії серед населення щодо норм поведінки за умов пандемії.

Повний текст публікації: укр | рос

Ключові слова: пандемія COVID-19, біовлада, біополітика, суспільна безпека, епідеміологічна небезпека, обмеження громадянських свобод

Джерела

  1. Бородчук, Н., Черенько, Л. (2020). Боротьба з COVID-19 в Україні: початкові оцінки впливу на бідність. Отримано з: https://uni.cf/3sz1O4q
  2. Домбровски, П.М. (2020). Дилеммы борьбы с COVID-19: кого спасать — предприятия или людей? Отримано з: https://bit.ly/38R15nW
  3. Київський міжнародний інститут соціології (2020). Оцінка успішності влади та реакція суспільства на епідемію коронавірусу та політичні події в Україні. 7–11 квітня 2020 р. Отримано з: https://bit.ly/3dxTFZF
  4. Рослінг, Г., Рослінг-Рьонлюнд, А., Рослінг, У. (2019). Фактологія. Київ: Наш формат.
  5. Соціологічна група «Рейтинг» (2021). Суспільно-політичні настрої населення. 6–7 квітня 2021 р. Отримано з: https://bit.ly/2OJq0TH
  6. Соціологічна група «Рейтинг» (2020a). Україна на карантині: моніторинг суспільних настроїв. Перша хвиля 25–27 березня 2020р., друга хвиля 28–30 березня 2020 р. Отримано з: https://bit.ly/33ZmPfd
  7. Соціологічна група «Рейтинг» (2020b). Україна на карантині: моніторинг суспільних настроїв. 28–30 листопада 2020 р. Отримано з: https://bit.ly/372KNrC
  8. Фуко, М. (1996). Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности. Москва: Касталь.
  9. Фуко, М. (2006). Интеллектуалы и власть. Избранные политические статьи, выступления и интервью. Ч.3. Москва: Праксис.
  10. Фуко, М. (2010). Рождение биополитики. Курс лекций, прочитанных в Коледж де Франс в 1978–1979 учебном году. Санкт-Петербург: Наука.
  11. Відповідь на виклики COVID-19 та права людини: огляд ситуації (2020). Київ: Центр Громадянських Свобод.
  12. Центр Разумкова (2020). Забезпечення прав і свобод людини в Україні в умовах поширення коронавірусної інфекції (COVID-19): особливості і шляхи удосконалення. Київ: Заповіт.
  13. Центр соціальних маркетингових досліджень SOCIS (2020). Коронавірус та карантин: що українці про це думають? 23–30 квітня 2020 р. Отримано з: https://bit.ly/2Q9dbmB
  14. Челепіс, А. (2020). Кібербезпека та COVID-19. Вплив пандемії коронавірусу COVID-19 на права, свободи і безпеку людини в інформаційній сфері (сс. 83–86). Київ: Політехніка.
  15. Agamben, G. (2020). The Invention of an Epidemic. Отримано з: https://bit.ly/3eiFqXM
  16. Lazzarato, M. (2006) From Biopower to Biopolitics. Tailoring Biotechnologies, 2 ( 2), 11–20.
  17. Negri, A. (2008). Labor of the Multitude and the Fabric of Biopolitics. Mediations, 23 (2), 9–26.
  18. Pleyers, G. (2020). The Pandemic is a battlefield. Social movements in the COVID-19 lockdown. Journal of Civil Society, 16 ( 4), 295–312.
  19. Obodovska, M. (2021). Trust in government: government crisis communication of vaccines (COVID-19 vaccine) in post-trust era. In: Проблеми розвитку соціологічної теорії: концептуальні стратегії дослідження соціальних наслідків пандемії COVID-19 (сс. 40–42). Київ: Наукова столиця.
  20. Sotiris, P. (2020). Against Agamben: Is a Democratic Biopolitics Possible? Отримано з: https://bit.ly/3n6TDLp Отримано 15.04.2021

БІОПОЛІТИКА В ПЕРІОД ПАНДЕМІЇ COVID-19: ДИЛЕМИ СУСПІЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ТА СВОБОДИ

stmm. 2021 (2): 181-196

DOI https://doi.org/10.15407/sociology2021.02.181

ОЛЕКСАНДР СТЕГНІЙ, доктор соціологічних наук, провідний науковий співробітник відділу методології і методів соціології Інституту соціології НАНУ (01021, Київ, вул. Шовковична, 12)

o.stegniy@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-7829-127X

У статті розглянуто проблему дотримання балансу між необхідністю суспільної безпеки та потребою в захисті громадянських свобод за умов пандемії коронавірусу. Проаналізовано теоретичні напрацювання Мішеля Фуко щодо біовлади і біополітики, доцільність використання біологічної моделі управління для організації сучасних державних заходів протидії поширенню пандемії. Ґлобальний масштаб поширення коронавірусу виводить біовладу на принципово вищий рівень підпорядкування. Новітню біополітику слід розуміти як політичну раціональність, яка набуває суб’єктності та як така бере на себе управління життям і населенням. Сучасна біополітика має розглядатися як стратегічна координація національних урядів та ґлобальної спільноти, визначати потенційну здатність владних структур нормувати і реґулювати біологічні небезпеки, зокрема поширення інфекційних захворювань. Ефективній міжнародній співпраці в подоланні пандемії перешкоджає «вакцинний націоналізм», використання сфери виробництв вакцин як інструменту геополітичної конкуренції. Біовлада детермінує індивідуальне самопочуття і самосвідомість людей, істотно впливає на соціальні зв’язки, обіцяючи належний захист від патогенних впливів та епідеміологічних загроз для здоров’я. Запровадження жорстких обмежень пересування, карантинних заходів обґрунтовується владою необхідністю розірвати ланцюг епідеміологічного зараження. Беззастережна важливість біобезпеки як складової суспільної безпеки зумовлює згоду громадян на обмеження своїх свобод, на яке раніше вони не погоджувалися. З огляду на це існує принципова можливість впровадження демократичної біополітики в умовах пандемії. В Україні ставлення у громадській думці до обмежувальних заходів влади визначається ефективністю компенсаторних пропозицій для малого бізнесу, насамперед щодо можливості збереження робочих місць та мінімізації фіскального тиску. Небезпека пандемії COVID-19 для сучасного українського суспільства полягає не тільки у масштабній епідеміологічній кризі, а й у небезпеці провокування незважених управлінських рішень влади. В такому соціально-політичному контексті зростає вагомість арґументів на користь поширення превентивних заходів без призупинення економічної діяльності, а саме проведення перманентної інформаційної кампанії серед населення щодо норм поведінки за умов пандемії.

Повний текст публікації: укр | рос

Ключові слова: пандемія COVID-19, біовлада, біополітика, суспільна безпека, епідеміологічна небезпека, обмеження громадянських свобод

Джерела

  1. Бородчук, Н., Черенько, Л. (2020). Боротьба з COVID-19 в Україні: початкові оцінки впливу на бідність. Отримано з: https://uni.cf/3sz1O4q
  2. Домбровски, П.М. (2020). Дилеммы борьбы с COVID-19: кого спасать — предприятия или людей? Отримано з: https://bit.ly/38R15nW
  3. Київський міжнародний інститут соціології (2020). Оцінка успішності влади та реакція суспільства на епідемію коронавірусу та політичні події в Україні. 7–11 квітня 2020 р. Отримано з: https://bit.ly/3dxTFZF
  4. Рослінг, Г., Рослінг-Рьонлюнд, А., Рослінг, У. (2019). Фактологія. Київ: Наш формат.
  5. Соціологічна група «Рейтинг» (2021). Суспільно-політичні настрої населення. 6–7 квітня 2021 р. Отримано з: https://bit.ly/2OJq0TH
  6. Соціологічна група «Рейтинг» (2020a). Україна на карантині: моніторинг суспільних настроїв. Перша хвиля 25–27 березня 2020р., друга хвиля 28–30 березня 2020 р. Отримано з: https://bit.ly/33ZmPfd
  7. Соціологічна група «Рейтинг» (2020b). Україна на карантині: моніторинг суспільних настроїв. 28–30 листопада 2020 р. Отримано з: https://bit.ly/372KNrC
  8. Фуко, М. (1996). Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности. Москва: Касталь.
  9. Фуко, М. (2006). Интеллектуалы и власть. Избранные политические статьи, выступления и интервью. Ч.3. Москва: Праксис.
  10. Фуко, М. (2010). Рождение биополитики. Курс лекций, прочитанных в Коледж де Франс в 1978–1979 учебном году. Санкт-Петербург: Наука.
  11. Відповідь на виклики COVID-19 та права людини: огляд ситуації (2020). Київ: Центр Громадянських Свобод.
  12. Центр Разумкова (2020). Забезпечення прав і свобод людини в Україні в умовах поширення коронавірусної інфекції (COVID-19): особливості і шляхи удосконалення. Київ: Заповіт.
  13. Центр соціальних маркетингових досліджень SOCIS (2020). Коронавірус та карантин: що українці про це думають? 23–30 квітня 2020 р. Отримано з: https://bit.ly/2Q9dbmB
  14. Челепіс, А. (2020). Кібербезпека та COVID-19. Вплив пандемії коронавірусу COVID-19 на права, свободи і безпеку людини в інформаційній сфері (сс. 83–86). Київ: Політехніка.
  15. Agamben, G. (2020). The Invention of an Epidemic. Отримано з: https://bit.ly/3eiFqXM
  16. Lazzarato, M. (2006) From Biopower to Biopolitics. Tailoring Biotechnologies, 2 ( 2), 11–20.
  17. Negri, A. (2008). Labor of the Multitude and the Fabric of Biopolitics. Mediations, 23 (2), 9–26.
  18. Pleyers, G. (2020). The Pandemic is a battlefield. Social movements in the COVID-19 lockdown. Journal of Civil Society, 16 ( 4), 295–312.
  19. Obodovska, M. (2021). Trust in government: government crisis communication of vaccines (COVID-19 vaccine) in post-trust era. In: Проблеми розвитку соціологічної теорії: концептуальні стратегії дослідження соціальних наслідків пандемії COVID-19 (сс. 40–42). Київ: Наукова столиця.
  20. Sotiris, P. (2020). Against Agamben: Is a Democratic Biopolitics Possible? Отримано з: https://bit.ly/3n6TDLp Отримано 15.04.2021
ОСТАННІЙ ДРУКОВАНИЙ НОМЕР

НАЙСВІЖІШІ МАТЕРІАЛИ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ

} } } } }