ОСТАННІЙ ДРУКОВАНИЙ НОМЕР

НАЙСВІЖІШІ МАТЕРІАЛИ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ

ДИСКУРСИВНИЙ АСПЕКТ ДОСТОВІРНОСТІ ЕМПІРИЧНОГО СОЦІОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ

stmm. 2022 (2): 74-92

ОЛЕКСАНДР СТЕГНІЙ, доктор соціологічних наук, провідний науковий співробітник відділу методології і методів соціології Інституту соціології НАНУ (01021, Київ, вул. Шовковична, 12)

o.stegniy@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-7829-127X

Оприлюднені результати опитувань громадської думки перестають бути суто предметом вузького професійного обговорення і стають частиною публічного дискурсу, відлунням якого є ставлення позасоціологічної спільноти до достовірності емпіричного соціологічного знання у формі масових опитувань та загалом спроможності соціологів адекватно досліджувати соціальну реальність. Достовірність емпіричного соціологічного знання в публічному просторі для широкого загалу визначається рівнем довіри до оприлюднених даних масових опитувань і залежить від методологічної культури виконавця опитування, яка втілюється в дотриманні всіх вимог до проведення емпіричних досліджень, включно з інструментарієм; рівнем фактологічного знання респондентів; дієвою участю соціологів-полстерів в аналітичній інтерпретації отриманих результатів, арґументованому поясненні відповідей учасників опитування на суспільно значущі запитання. Для опитувань на електоральну і сензитивну соціально-політичну тематику важливим також є оприлюднення замовника. Отже, маркери достовірності емпіричного соціологічного знання в публічному дискурсі умовно можна виокремити на підставі двох базових критеріїв: транспарентності проведення опитування та евристичного потенціалу інструментарію. Транспарентність передбачає максимальну публічність алгоритму збирання емпіричної соціологічної інформації включно з розрахунком похибки отриманих результатів, оприлюднення не тільки виконавця, а й замовника опитування. Публічна інформація про виконавця дає змогу широкому загалові судити про його професійну репутацію, авторитетність, політичну нейтральність, (не)залежність від окремих політичних або бізнесових суб’єктів. Евристичний потенціал інструментарію передбачає можливість ґрунтовного пояснення отриманих результатів для широкого загалу, з’ясування рівня фактологічного знання респондентів щодо предмета опитування. За таких умов виконавець опитування має можливість адекватно пояснити позасоціологічній спільноті можливу суперечливість результатів, особливо уразі сензитивної соціально-політичної проблематики.

Ключові слова: публічна соціологія, публічний дискурс, громадська думка, довіра до соціологічних опитувань, фактологічні знання респондентів, соціальні медіа, емпіричне соціологічне знання, сензитивні соціально-політичні питання, маркери достовірності емпіричних даних

Джерела

  1. Войтович, Н.О., Кравець, Р.К. (2014). Сучасна інформаційна війна: Росія проти України. Обрії друкарства. 1 (3). 69–78.
  2. Гирич, І. (2020). Українські інтелектуали і політична окремішність (середина ХІХ — початок ХХ ст.). Київ: Українські пропілеї.
  3. Гирич, І. (2021). Українська історія: через ідентичність до держави. Київ: Українські пропілеї.
  4. Колодий, И., Саратова, Ю. (2018). Ситуация игры в социологию: основные поля и накопленные ошибки. Спільне, 2 липня. Отримано з: https://commons.com.ua/uk/situaciya-igry-v-sociologiyu-osnovnye-polya-i-nakoplennye-oshibki/
  5. Невельська-Гордєєва, О.П. (2019). «Fake news» в соціальному та правовому контекстах. ΛΌГOΣ: Сollection de papiers scientifiques, 3 mars, 86–91.
  6. Оссовський, В.Л. (2005). Соціологія громадської думки. Київ: ПЦ Фоліант.
  7. Рапопорт, С.С. (2003). Социокультурная компетенция интеллигента и здравый смысл. Социологический журнал, 1, 5–23.
  8. Українське суспільство: що знаємо, чого не знаємо і чого уникаємо? Матеріали Міжнародних соціологічних читань пам’яті Н.В. Паніної (2017). Київ: Інститут соціології НАН України.
  9. Шаповал, М., Шувар, Н. (2020). Замовник опитування громадської думки: замовчувати не можна відкрити. Юридична газета online, 10 січня. Отримано з: https://bit.ly/3t9DHdh
  10. Bruns, A. (2003). Gatewatching, not gatekeeping: Collaborative online news. Media International Australia Incorporating Culture and Policy, 107 (1), 31–44.
  11. Burawoy, M. (2005). For Public Sociology. 2004 Presidential Address. American Sociological Review, 70 (1), 4–28.
  12. Allport, F.H. (1937). Toward a Science of Public Opinion. Public Opinion Quarterly, 1, 7–23. Retrieved from: https://brocku.ca/MeadProject/Allport/Allport_1937.html
  13. Kalberg, S. (1980). Max Weber’s Types of Rationality: Cornerstones for the Analysis of Rationalization Processes in History. American Journal of Sociology, 85 (5), 1145–1179.
  14. Ruiz, J.R. (2009). Sociological discourse analysis: Methods and logic. Forum: Qualitative Social Research, 10 (2), 1–32.
  15. Tollefsen Ch.O. (2009). What is Public Discourse? Public Discourse. The Journal of the Witherspoon Institute, October 9. Retrieved from: https://www.thepublicdiscourse.com/2009/10/945/

Отримано 28.04.2022

ДИСКУРСИВНИЙ АСПЕКТ ДОСТОВІРНОСТІ ЕМПІРИЧНОГО СОЦІОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ

stmm. 2022 (2): 74-92

ОЛЕКСАНДР СТЕГНІЙ, доктор соціологічних наук, провідний науковий співробітник відділу методології і методів соціології Інституту соціології НАНУ (01021, Київ, вул. Шовковична, 12)

o.stegniy@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-7829-127X

Оприлюднені результати опитувань громадської думки перестають бути суто предметом вузького професійного обговорення і стають частиною публічного дискурсу, відлунням якого є ставлення позасоціологічної спільноти до достовірності емпіричного соціологічного знання у формі масових опитувань та загалом спроможності соціологів адекватно досліджувати соціальну реальність. Достовірність емпіричного соціологічного знання в публічному просторі для широкого загалу визначається рівнем довіри до оприлюднених даних масових опитувань і залежить від методологічної культури виконавця опитування, яка втілюється в дотриманні всіх вимог до проведення емпіричних досліджень, включно з інструментарієм; рівнем фактологічного знання респондентів; дієвою участю соціологів-полстерів в аналітичній інтерпретації отриманих результатів, арґументованому поясненні відповідей учасників опитування на суспільно значущі запитання. Для опитувань на електоральну і сензитивну соціально-політичну тематику важливим також є оприлюднення замовника. Отже, маркери достовірності емпіричного соціологічного знання в публічному дискурсі умовно можна виокремити на підставі двох базових критеріїв: транспарентності проведення опитування та евристичного потенціалу інструментарію. Транспарентність передбачає максимальну публічність алгоритму збирання емпіричної соціологічної інформації включно з розрахунком похибки отриманих результатів, оприлюднення не тільки виконавця, а й замовника опитування. Публічна інформація про виконавця дає змогу широкому загалові судити про його професійну репутацію, авторитетність, політичну нейтральність, (не)залежність від окремих політичних або бізнесових суб’єктів. Евристичний потенціал інструментарію передбачає можливість ґрунтовного пояснення отриманих результатів для широкого загалу, з’ясування рівня фактологічного знання респондентів щодо предмета опитування. За таких умов виконавець опитування має можливість адекватно пояснити позасоціологічній спільноті можливу суперечливість результатів, особливо уразі сензитивної соціально-політичної проблематики.

Ключові слова: публічна соціологія, публічний дискурс, громадська думка, довіра до соціологічних опитувань, фактологічні знання респондентів, соціальні медіа, емпіричне соціологічне знання, сензитивні соціально-політичні питання, маркери достовірності емпіричних даних

Джерела

  1. Войтович, Н.О., Кравець, Р.К. (2014). Сучасна інформаційна війна: Росія проти України. Обрії друкарства. 1 (3). 69–78.
  2. Гирич, І. (2020). Українські інтелектуали і політична окремішність (середина ХІХ — початок ХХ ст.). Київ: Українські пропілеї.
  3. Гирич, І. (2021). Українська історія: через ідентичність до держави. Київ: Українські пропілеї.
  4. Колодий, И., Саратова, Ю. (2018). Ситуация игры в социологию: основные поля и накопленные ошибки. Спільне, 2 липня. Отримано з: https://commons.com.ua/uk/situaciya-igry-v-sociologiyu-osnovnye-polya-i-nakoplennye-oshibki/
  5. Невельська-Гордєєва, О.П. (2019). «Fake news» в соціальному та правовому контекстах. ΛΌГOΣ: Сollection de papiers scientifiques, 3 mars, 86–91.
  6. Оссовський, В.Л. (2005). Соціологія громадської думки. Київ: ПЦ Фоліант.
  7. Рапопорт, С.С. (2003). Социокультурная компетенция интеллигента и здравый смысл. Социологический журнал, 1, 5–23.
  8. Українське суспільство: що знаємо, чого не знаємо і чого уникаємо? Матеріали Міжнародних соціологічних читань пам’яті Н.В. Паніної (2017). Київ: Інститут соціології НАН України.
  9. Шаповал, М., Шувар, Н. (2020). Замовник опитування громадської думки: замовчувати не можна відкрити. Юридична газета online, 10 січня. Отримано з: https://bit.ly/3t9DHdh
  10. Bruns, A. (2003). Gatewatching, not gatekeeping: Collaborative online news. Media International Australia Incorporating Culture and Policy, 107 (1), 31–44.
  11. Burawoy, M. (2005). For Public Sociology. 2004 Presidential Address. American Sociological Review, 70 (1), 4–28.
  12. Allport, F.H. (1937). Toward a Science of Public Opinion. Public Opinion Quarterly, 1, 7–23. Retrieved from: https://brocku.ca/MeadProject/Allport/Allport_1937.html
  13. Kalberg, S. (1980). Max Weber’s Types of Rationality: Cornerstones for the Analysis of Rationalization Processes in History. American Journal of Sociology, 85 (5), 1145–1179.
  14. Ruiz, J.R. (2009). Sociological discourse analysis: Methods and logic. Forum: Qualitative Social Research, 10 (2), 1–32.
  15. Tollefsen Ch.O. (2009). What is Public Discourse? Public Discourse. The Journal of the Witherspoon Institute, October 9. Retrieved from: https://www.thepublicdiscourse.com/2009/10/945/

Отримано 28.04.2022

ОСТАННІЙ ДРУКОВАНИЙ НОМЕР

НАЙСВІЖІШІ МАТЕРІАЛИ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ

} } } } }