Інститут соціології НАНУ

МНОЖИННІСТЬ МОДЕЛЕЙ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

stmm. 2021 (3): 65-90

DOI https://doi.org/10.15407/sociology2021.03.065

ДАНЫЛО СУДЫН, кандидат социологических наук, доцент кафедры социологии Украинского католического университета (79011, Львов, ул. Ил. Свенцицкого, 17)

dansudyn@ucu.edu.ua

https://orcid.org/0000-0001-5648-0224

У стосунку до радянського минулого як у суспільстві, так і в академічному середовищі поширене уявлення про дихотомічний характер української історичної пам’яті. Згідно з ним, в українському суспільстві поширені дві моделі пам’яті — українська національна, якій протистоїть радянська. У статті показано, що такий погляд є спрощеним. Українська національна та радянська моделі пам’яті ставновлять не дихотомію, а континуум. На основі аналізу даних соціологічних опитувань виявлено низку версій в межах кожної з моделей пам’яті. Зокрема, в рамках української національної моделі виявлено такі версії, як: «опору», «реалітетна», «пострадянська». Відмінність між ними полягає у ставлення до радянського минулого. Якщо у версії «опору» радянське минуле повністю відкидається, то у «реалітетній» — сприймається як невіддільна частина українського минулого, а у «пострадянській» відбувається механістичне поєднання радянського та українського національного наративів, з акцентом на українській складовій. У рамках радянської моделі виокремлено такі версії: «українська», «братніх народів» та «возз’єднання». Критерієм для їх розрізнення є ставлення до українського історичного наративу. У випадку «української» версії відбувається поєднання радянського та українського наративів, але з наголосом на радянському компоненті. У випадку версій «братніх народів» та «возз’єднання» йдеться про радянський історичний наратив, але у першому випадку українська ідентичність розглядається як рівноправна щодо російської, а в останньому — як частина наднаціональної ідентичності. Крім того, виокремлено чотири типи історичної пам’яті — за критерієм поєднання моделей в межах індивідуальних уявлень: два “чисті” — український національний та радянсько-імперський, а також два “змішані” — амбівалентний, де поєднуються дві моделі, а також невизначений, де жодна з моделей пам’яті не є важливою для індивідів. Також у статті проаналізовано реґіональну поширеність як моделей, так і типів пам’яті.

Ключові слова: колективна пам’ять; історична пам’ять; експлораторний факторний аналіз; історичний наратив; моделі історичної пам’яті; типи історичної пам’яті

Джерела

1. Андерсон, Б. (2001). Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму. Київ: Критика.
2. Ассман, А. (2014). Длинная тень прошлого. Мемориальная культура и историческая политика. Москва: Новое литературное обозрение.
3. Ассман, А. (2016). Новое недовольство мемориальной культурой. Москва: Новое литературное обозрение.
4. Ассман, А. (2017). Распалась связь времен? Взлет и падение темпорального режима Модерна. Москва: Новое литературное обозрение.
5. Ассман, А. (2012). Простори спогаду. Форми та трансформації культурної пам’яті. Київ: Ніка-Центр.
6. Брубейкер, Р. (2012). 1848 в 1998: Коммеморативная политика в Венгрии, Румынии и Словакии. В: Р. Брубейкер, Этничность без групп (сс. 290–366). Москва: Высшая школа экономики.
7. Вебер, М. (1998). “Об’єктивність” соціально-наукового пізнання. В: М. Вебер, Соціологія. Загальноісторичні нариси. Політика (сс. 192–263). Київ: Основи.
8. Вишняк, О.І. (2012). Соціологічний аналіз ставлення громадян України до історичних постатей. В: Національна та історична пам’ять (вип. 2, сс. 168–176). Київ: Пріоритети.
9. Вишняк, О.І. (2013). Історичні події в оцінках масової свідомості громадян України (соціологічний аналіз). Національна та історична пам’ять (вип. 6, сс. 32–40). Київ: Пріоритети.
10. Вишняк, О.І. (2015). Моделі історичної пам’яті: регіональні особливості. В: В.М. Ворона (ред.), М.О. Шульга (ред.), Українське суспільство: моніторинг соціальних змін (вип. 2(16), сс. 129–139). Київ: Інститут соціології НАН України.
11. Габович, М. (ред.) (2005). Память о войне 60 лет спустя: Россия, Германия, Европа. Москва: Новое литературное обозрение.
12. Гайдай, О. (2018). Кам’яний гість. Ленін у Центральній Україні. Київ: К.І.С.
13. Гайдай, О. (упоряд.), Склокіна І. (упоряд.) (2018). Політика і пам’ять. Дніпро – Запоріжжя – Одеса – Харків. Від 1990-х до сьогодні. Львів: ФОП Шумилович.
14. Гнатюк, О. (2005). Прощання з імперією. Українські дискусії про ідентичність. Київ: Критика.
15. Гобсбаум, Е., Рейнджер Т. (ред.) (2010). Винайдення традиції. Київ: Ніка-Центр.
16. Грицак, Я. (2004). Страсті за націоналізмом. Історичні есеї. Київ: Критика.
17. Грицак, Я. (2011). Страсті за націоналізмом. Старі історії на новий лад. Київ: Критика.
18. Гриценко, О. (2014). Пам’ять місцевого виробництва. Київ: К.І.С.
19. Гриценко, О. (2017). Президенти і пам’ять. Політика пам’яті президентів України (1994–2014). Київ: К.І.С.
20. Гудков, Л. (2004). Победа в войне: к социологии одного национального символа. В: Л. Гудков, Негативная идентичность. Статьи 1997–2002 (сс. 20–58). Москва: Новое литературное обозрение.
21. Ґелнер, Е. (2003). Нації та націоналізм. Націоналізм. Київ: Таксон.
22. Зашкільняк, Л. (ред.) (2009). Історичні міфи і стереотипи та міжнаціональні відносини в сучасній Україні. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України.
23. Еліас, Н. (2003). Процес цивілізації. Соціогенетичні і психогенетичні дослідження. Київ: Видавничий дім “Альтернативи”.
24. Єкельчик, С. (2008). Імперія пам’яті. Російсько-українські стосунки в радянській історичній уяві. Київ: Критика.
25. Єкельчик, С. (2020). Український досвід Другої світової війни. Київ: Медуза.
26. Іванов, О. (ред.). (2010). Історична освіта: європейський та український досвід. Викладання національної історії в школах Центральної і Східної Європи. Київ: К.І.С.
27. Касьянов, Г. (2010). Danse macabre. Голод 1932–1933 років у політиці, масовій свідомості та історіографії (1980-ті – початок 2000-х). Київ: Наш час.
28. Касьянов, Г. (2014). Історична політика 1990-х — поч. ХХІ ст.: Україна та пострадянський простір. В: Україна модерна, 21, 135–159.
29. Касьянов, Г. (2018). Past continuous: історична політика 1980-х — 2000-х. Україна та сусіди. Київ: Laurus, Антропос-Логос-Фільм.
30. Київський архів (s.a.). Національний банк соціологічних даних “Київський архів”. Одержано з: http://ukraine.survey-archive.com/about
31. Кисла, Ю. (2009). Конструювання української історичної пам’яті в УРСР впродовж сталінського періоду (1930-ті — 1950-ті рр.). В: Міжкультурний діалог. Том І. Ідентичність (сс. 221–244). Київ: Дух і літера.
32. КМІС (s.a.). Думки і погляди населення України: вересень 2014 [База даних]. Одержано з: http://ukraine.survey-archive.com/data#user-research@showResearch=112303
33. Когут, З. (2004). Коріння ідентичности. Студії з ранньомодерної та модерної історії України. Київ: Критика.
34. Коннертон, П. (2004). Як суспільства пам’ятають. Київ: Ніка-Центр.
35. Копосов, Н. (2011). Память строгого режима: История и политика в России. Москва: Новое литературное обозрение.
36. Кравченко, В. (2006). Украина, империя, Россия... (обзор современной украинской историографии). В: А. Миллер (ред.), Западные окраины Российской империи (сс. 465–502). Москва: Новое литературное обозрение.
37. Кравченко, В. (2011а). Поневолення історією: Радянська Україна в сучасній історіографії. В: В. Кравченко, Україна, Імперія, Росія. Вибрані статті з модерної історії та історіографії (сс. 455–528). Київ: Критика.
38. Кравченко, В. (2011b). Україна, Імперія, Росія. Огляд сучасної історіографії. В: В. Кравченко, Україна, Імперія, Росія. Вибрані статті з модерної історії та історіографії (сс. 391–454). Київ: Критика.
39. Миллер, А. (ред.), Липман М. (ред.) (2012). Историческая политика в ХХІ веке. Москва: Новое литературное обозрение.
40. Мінк, Ж. (ред.), Неймайєр Л. (ред.) (2009). Європа та її болісні минувшини. Київ: Ніка-Центр.
41. Портнов, А. (2013). Історії для домашнього вжитку. Есеї про польсько-російсько-український трикутник пам’яті. Київ: Критика.
42. Рейтинг (2016). Ставлення населення Кіровограда до перейменування міста. Одержано з: http://ratinggroup.ua/files/ratinggroup/reg_files/press-conference_kirovohrad_apr2016.pdf
43. Сінченко, М. (2015). Козацьке місто Єлисавет, або До перейменування Кіровограда. Одержано з: https://day.kyiv.ua/uk/article/podrobyci/kozacke-misto-yelysavet
44. Стриєк, Т. (2015). Невловні категорії. Нариси про гуманітаристику, історію і політику в сучасних Україні, Польщі та Росії. Київ: Ніка-Центр.
45. Турченко, Ф. (2016). Україна — повернення історії. Генеза сучасного підручника. Київ: Генеза.
46. УІНП (s.a.). За рік в Україні знесли півтисячі пам’ятників Леніну. Одержано з: http://www.memory.gov.ua/news/za-rik-v-ukraini-znesli-pivtisyachi-pam-yatnikiv-leninu
47. Федевич, К.К., Федевич, К.І. (2017). За Віру, Царя і Кобзаря. Малоросійські монархісти і український національний рух (1905–1917 роки). Київ: Критика.
48. Хальбвакс, М. (2007). Социальные рамки памяти. Моква: Новое издательство.
49. Ханенко-Фрізен, Н. (2011). Інший світ або етнічність у дії. Канадська українськість кінця двадцятого століття. Київ: Смолоскип.
50. Шацька, Б. (2011). Минуле – пам’ять – міт. Чернівці: Книги-ХХІ.
51. Шенк, Ф.Б. (2007). Александр Невский в русской культурной памяти: святой, правитель, герой (1263–2000). Москва: Новое литературное обозрение.
52. Юсова, Н. (2006). “Давньоруська народність”: зародження і становлення концепції в радянській історичній науці (1930-ті — перша половина 1940-х рр.). Київ: Стилос.
53. Banaszak, H., Rowicki, L. (2002). Pamięć – Wiedza – Wyobraźnia. Warszawa: Oficyna Naukowa.
54. Elias, N. (1991). The Society of Individuals. New York–London: Continuum.
55. Górny, M. (2001). Między Marksem a Palackým. Historiografia w komunistycznej Czechosłowacji. Warszawa: Wydawnictwo Trio.
56. Górny, M. (2007). Przede wszystkim ma być naród. Marksistowskie historiografie w Europie Środkowo-Wschodniej. Warszawa: Wydawnictwo Trio.
57. Kłoskowska, A. (2005). Kultury narodowe u korzeni. Warszawa: Wydawnictwo naukowe PWN.
58. Kowerko-Urbańczyk, M. (2016). Wilno – Vilnius. Polskie i litewskie reprezentacje miasta po roku 1990. Poznań: Wydawnictwo Nauka i Innowacje.
59. Krzeminski, I. (2010). Solidarność – doświadczenie i pamięć. Gdańsk: Europejskie Centrum Solidarności
60. Kudela-Świątek, W. (2013). Odpamiętane. O historii mówionej na przykładzie narracji kazachstańskich Polaków o represjach na tle narodowościowym i religijnym. Kraków: Universitas.
61. Malczewska–Pawelec, D., Pawelec, T. (2011). Rewolucja w pamięci historycznej. Porównawcze studia nad praktykami manipulacji zbiorową pamięcią Polaków w czasach stalinowskich. Kraków: Universitas, Uniwersytet Sląski w Katowicach.
62. Sereda, V. (2007). Regional Historical Identities and Memory. Україна модерна, 12 (2), 160–209.
63. Stryjek, T. (2007). Jakiej przeszłości potrzebuje przyszłość? Interpretacje dziejów narodowych w historiografii i debacie publicznej na Ukrainie. 1991–2004. Warszawa: Instytut studiów politycznych PAN, Oficyna wydawnicza Rytm.
64. Tismaneanu, V. (2000). Wizje zbawienia: demokracja, nacjonalizm i mit w postkomunistycznej Europie. Warszawa: Wydawnictwo MUZA SA.
65. Traba, R., Thünemann, H. (Eds.) (2015). Myślenie historyczne. Część II: Świadomość i kultura historyczna. Poznań: Wydanwictwo Nauka i Innowacje.
66. Wawrzyniak, J. (2009). ZBOWiD i pamięć drugiej wojny światowej. 1949–1969. Warszawa: Wydawnictwo Trio.
67. Wójcicka, Z. (2009). Przerwana żałoba. Polskie spory wokół pamięci nazistowskich obozów koncentracyjnych i zagłady. 1944–1950. Warszawa: Wydawnictwo Trio.

Одержано 20.05.2021