ОСТАННІЙ ДРУКОВАНИЙ НОМЕР

НАЙСВІЖІШІ МАТЕРІАЛИ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ

Генеза та еволюція ідеї соцієтальності в соціогуманітарному знанні Частина 2. Рецепції концепту “соцієтальне” в українському академічному дискурсі

stmm. 2026 (2): 145–155

DOI

Повний текст:

ОЛЕНА СУШИЙ, доктор наук з державного управління, доцент, завідувачка відділу психології мас і спільнот, Інститут соціальної та політичної психології НАПН України (04070, Київ, вул. Андріївська, 15)

olena.sushyi@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-4364-7571

ЕДУАРД АФОНІН, доктор соціологічних наук, професор, президент ГО «Наукове товариство “Українська школа архетипіки”» (01024, Київ, пров. Костя Гордієнка, 4/23)

bpafonin@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-7493-6907

У статті досліджено трансформацію концепту соцієтальності в українському соціогуманітарному просторі та запропоновано інноваційну методологічну перспективу аналізу суспільних процесів. Реконструйовано історико-теоретичні витоки ідеї, проаналізовано особливості її інтеґрації у вітчизняний дискурс і визначено основні семантичні трансформації поняття. Встановлено, що в українській традиції відсутній прямий аналог західного терміна “societal”, що зумовило плутанину між категоріями «соціальне», «суспільне» й «соцієтальне». Показано, що ця неоднозначність сприяла формуванню метаперспективного бачення соцієтального як інтеґральної властивості суспільної організації, здатної поєднувати різні рівні соціального буття. Проаналізовано концепції О. Донченко, В. Беха та М. Шульги, які репрезентують різні епістемологічні ракурси осмислення соціальної реальності крізь призму соцієтального. Кожна з них артикулює специфічний вимір соцієтального — психосоціальний, системний або структурно-нормативний; водночас вони спільно демонструють потенціал цієї ідеї як основи для формування інтеґративної аналітичної рамки, здатної подолати фраґментарність соціального аналізу. На цій підставі запропоновано концепцію соцієтальної динаміки як аналітичну метаперспективу осмислення соціальної реальності. Соцієтальна динаміка визначається як процес змін і взаємодії структурних компонентів суспільства, що породжує нові якісні стани соціуму. Синергетична перспектива слугує методологічною основою, у межах якої соцієтальне постає як динамічне поле емерджентних взаємодій у діапазоні від мікро- до макрорівня. Обґрунтовано потенціал цієї концепції для соціального прогнозування — у забезпеченні цілісного пояснення багатовимірних проявів соціальної реальності, інтеґрації її різнорівневих структур та конкретизації динаміки суспільних процесів. Показано, що в українському контексті соцієтальна динаміка набуває особливого значення у вивченні суспільних трансформацій, спричинених війною та повоєнними викликами, і постає універсальним аналітичним інструментом сучасного соціогуманітарного пізнання та осмислення сучасної соціальної реальності у дедалі більшій динаміці та складності.

Ключові слова: соцієтальне; соцієтальна динаміка; соціогуманітарний дискурс; метааналіз; синергія; синергетична методологія; емерджентність; суспільні трансформації

Джерела:

Афонін, Е.А., Мартинов, А.Ю. (2024). Соцієтальна динаміка: аналіз суспільно-трансформаційних процесів в Україні і світі (1992–2024). Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія».

Бех, В.П. (1999). Соціальний організм країни. Запоріжжя: Запорізький державний університет.

Донченко, Е.А. (1994). Социетальная психика. Киев: Наукова думка.

Суший, О.В. (ред.). (2023). Психологічне забезпечення прогнозування соціальних процесів. Монографія / Авт. кол.: Т. Данилова, В. Жовтянська, О. Кухарук, О. Малхазов, О. Суший. Кропивницький: Імекс-ЛТД. Взято з: https://lib.iitta.gov.ua/735170/1/Sushyi_K-mono_2023.pdf

Черниш, Н. (2019). Українська соціологія у пошуках загальної теорії в умовах міждисциплінарності. Соціум, 2(69), 9–34. https://doi.org/10.15407/socium2019.02.009

Шульга, М. (2018). Збій соціальної матриці. Київ: Інститут соціології НАН України.

Mazel, H. (1896). La Synergie sociale. Paris.

Отримано 05.12.2025

Прийнято до друку після рецензування 05.01.2026

Генеза та еволюція ідеї соцієтальності в соціогуманітарному знанні Частина 2. Рецепції концепту “соцієтальне” в українському академічному дискурсі

stmm. 2026 (2): 145–155

DOI

Повний текст:

ОЛЕНА СУШИЙ, доктор наук з державного управління, доцент, завідувачка відділу психології мас і спільнот, Інститут соціальної та політичної психології НАПН України (04070, Київ, вул. Андріївська, 15)

olena.sushyi@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-4364-7571

ЕДУАРД АФОНІН, доктор соціологічних наук, професор, президент ГО «Наукове товариство “Українська школа архетипіки”» (01024, Київ, пров. Костя Гордієнка, 4/23)

bpafonin@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-7493-6907

У статті досліджено трансформацію концепту соцієтальності в українському соціогуманітарному просторі та запропоновано інноваційну методологічну перспективу аналізу суспільних процесів. Реконструйовано історико-теоретичні витоки ідеї, проаналізовано особливості її інтеґрації у вітчизняний дискурс і визначено основні семантичні трансформації поняття. Встановлено, що в українській традиції відсутній прямий аналог західного терміна “societal”, що зумовило плутанину між категоріями «соціальне», «суспільне» й «соцієтальне». Показано, що ця неоднозначність сприяла формуванню метаперспективного бачення соцієтального як інтеґральної властивості суспільної організації, здатної поєднувати різні рівні соціального буття. Проаналізовано концепції О. Донченко, В. Беха та М. Шульги, які репрезентують різні епістемологічні ракурси осмислення соціальної реальності крізь призму соцієтального. Кожна з них артикулює специфічний вимір соцієтального — психосоціальний, системний або структурно-нормативний; водночас вони спільно демонструють потенціал цієї ідеї як основи для формування інтеґративної аналітичної рамки, здатної подолати фраґментарність соціального аналізу. На цій підставі запропоновано концепцію соцієтальної динаміки як аналітичну метаперспективу осмислення соціальної реальності. Соцієтальна динаміка визначається як процес змін і взаємодії структурних компонентів суспільства, що породжує нові якісні стани соціуму. Синергетична перспектива слугує методологічною основою, у межах якої соцієтальне постає як динамічне поле емерджентних взаємодій у діапазоні від мікро- до макрорівня. Обґрунтовано потенціал цієї концепції для соціального прогнозування — у забезпеченні цілісного пояснення багатовимірних проявів соціальної реальності, інтеґрації її різнорівневих структур та конкретизації динаміки суспільних процесів. Показано, що в українському контексті соцієтальна динаміка набуває особливого значення у вивченні суспільних трансформацій, спричинених війною та повоєнними викликами, і постає універсальним аналітичним інструментом сучасного соціогуманітарного пізнання та осмислення сучасної соціальної реальності у дедалі більшій динаміці та складності.

Ключові слова: соцієтальне; соцієтальна динаміка; соціогуманітарний дискурс; метааналіз; синергія; синергетична методологія; емерджентність; суспільні трансформації

Джерела:

Афонін, Е.А., Мартинов, А.Ю. (2024). Соцієтальна динаміка: аналіз суспільно-трансформаційних процесів в Україні і світі (1992–2024). Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія».

Бех, В.П. (1999). Соціальний організм країни. Запоріжжя: Запорізький державний університет.

Донченко, Е.А. (1994). Социетальная психика. Киев: Наукова думка.

Суший, О.В. (ред.). (2023). Психологічне забезпечення прогнозування соціальних процесів. Монографія / Авт. кол.: Т. Данилова, В. Жовтянська, О. Кухарук, О. Малхазов, О. Суший. Кропивницький: Імекс-ЛТД. Взято з: https://lib.iitta.gov.ua/735170/1/Sushyi_K-mono_2023.pdf

Черниш, Н. (2019). Українська соціологія у пошуках загальної теорії в умовах міждисциплінарності. Соціум, 2(69), 9–34. https://doi.org/10.15407/socium2019.02.009

Шульга, М. (2018). Збій соціальної матриці. Київ: Інститут соціології НАН України.

Mazel, H. (1896). La Synergie sociale. Paris.

Отримано 05.12.2025

Прийнято до друку після рецензування 05.01.2026

ОСТАННІЙ ДРУКОВАНИЙ НОМЕР

НАЙСВІЖІШІ МАТЕРІАЛИ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ

} } } } }