ОСТАННІЙ ДРУКОВАНИЙ НОМЕР

НАЙСВІЖІШІ МАТЕРІАЛИ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ

Зло і культурний порядок

stmm. 2026 (2): 214–230

Повний текст:

ВІКТОР БУРЛАЧУК, доктор соціологічних наук, провідний науковий співробітник відділу соціології культури та масової комунікації Інституту соціології НАН України (01021, Київ, вул. Шовковична, 12)

bourlatchouk@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-6197-0356

У розмірковуванні про культурний порядок, який включає цінності, норми, наративи, ритуали та символи, поняттю неґативності не приділялося достатньої уваги. Під неґативним ми розуміємо ті явища в суспільному житті, які спрямовані на руйнування культурного порядку й загрожують суспільству та окремому індивіду лихами, ба навіть знищенням.

Постає завдання розглянути, яким чином культура реаґує на явища, які заперечують культурні цінності. Чи означає це, що руйнація культурного порядку здійснюється через виступ проти цінностей взагалі, з позицій анти-цінності, а чи саме це руйнування включено до культурного процесу?

Більшість дослідників культури розуміють неґативне як щось таке, що деформує культурний порядок, що є відхиленням від культурних конструкцій добра. Сучасна війна Росії проти України змушує нас визнати недостатність розуміння поганого та неґативності як певного відхилення, ексцесу, який згодом долають інститути культури. З позицій сучасної соціальної науки, яка сприймає культуру як таку, що складається з гідних шанування цінностей, важко пояснити ту підтримку з боку основної маси російського населення, якої набула ця загарбницька несправедлива війна. Уявлення, що не цінності зла, а відсутність цінностей створює аґресивне суспільство, погано узгоджується з участю в мілітаристській пропаґанді великої частини російської інтеліґенції.

Тож слід погодитися з позицією Дж. Александера, що зло — необхідний компонент у культурі добра, що кожній цінності відповідає притаманна їй антицінність. Щоб зберегти культурний порядок, зло необхідно кодувати, перетворити його на наратив, адаптувати до основних культурних цінностей. Культурний порядок відновлює себе, коли існують добре розроблені наративи про те, як зло виникає, розвивається, де можна очікувати його появи, в чому полягає боротьба між добром та злом і як добро може перемогти зло.

У зв'язку з російським вторгненням ми можемо спостерігати, як з'явилися нові наративи, покликані пояснити зло, що їх вчиняє російська держава. Одним із домінувальних наративів стає наратив про «злу» природу російської культури та мови як таких, що несуть у собі загрозу цивілізованому світу.

Щоб зрозуміти процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві, а саме повномасштабну війну, яка розгорнулася на європейському континенті на початку ХХI століття, необхідно переосмислити традиційні уявлення про те, що прагматичний, наділений рефлексією індивід не може вчинити дію, яка є злою та нелюдською за своїми наслідками.

Ключові слова: культурний порядок, соціальне зло, Дж. Александер, гіпертекст, «зла культура», ритуал

Джерела:

Alexander, J. (2003). The Meanings of Social Life. A Cultural Sociology. Oxford University Press.

Arend, H. (1951). The Origins of Totalitarianism. New York: Harcourt Brace Jovanowich.

Badiou, A. (2000). Ethics: An Essay on Understanding of Evil. New York: Verso.

Baudrillard, J. (1995). The Gulf War Did Not Take Place. Indiana University Press.

Foucault, M. (2015). Politcs, Philosopy, Culture. Taylor & Francis Group.

Thompson, E. (2023). Troubadours of the Empire. Russian Literature and Colonialism. [In Ukrainian]. Kyiv: Nash Format. [=Томпсон, Е. (2023). Трубадури імперії. Російська література та колоніалізм. Київ: Наш Формат.]

Отримано 08.09.2025

Прийнято до друку після рецензування 15.10.2025

Зло і культурний порядок

stmm. 2026 (2): 214–230

Повний текст:

ВІКТОР БУРЛАЧУК, доктор соціологічних наук, провідний науковий співробітник відділу соціології культури та масової комунікації Інституту соціології НАН України (01021, Київ, вул. Шовковична, 12)

bourlatchouk@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-6197-0356

У розмірковуванні про культурний порядок, який включає цінності, норми, наративи, ритуали та символи, поняттю неґативності не приділялося достатньої уваги. Під неґативним ми розуміємо ті явища в суспільному житті, які спрямовані на руйнування культурного порядку й загрожують суспільству та окремому індивіду лихами, ба навіть знищенням.

Постає завдання розглянути, яким чином культура реаґує на явища, які заперечують культурні цінності. Чи означає це, що руйнація культурного порядку здійснюється через виступ проти цінностей взагалі, з позицій анти-цінності, а чи саме це руйнування включено до культурного процесу?

Більшість дослідників культури розуміють неґативне як щось таке, що деформує культурний порядок, що є відхиленням від культурних конструкцій добра. Сучасна війна Росії проти України змушує нас визнати недостатність розуміння поганого та неґативності як певного відхилення, ексцесу, який згодом долають інститути культури. З позицій сучасної соціальної науки, яка сприймає культуру як таку, що складається з гідних шанування цінностей, важко пояснити ту підтримку з боку основної маси російського населення, якої набула ця загарбницька несправедлива війна. Уявлення, що не цінності зла, а відсутність цінностей створює аґресивне суспільство, погано узгоджується з участю в мілітаристській пропаґанді великої частини російської інтеліґенції.

Тож слід погодитися з позицією Дж. Александера, що зло — необхідний компонент у культурі добра, що кожній цінності відповідає притаманна їй антицінність. Щоб зберегти культурний порядок, зло необхідно кодувати, перетворити його на наратив, адаптувати до основних культурних цінностей. Культурний порядок відновлює себе, коли існують добре розроблені наративи про те, як зло виникає, розвивається, де можна очікувати його появи, в чому полягає боротьба між добром та злом і як добро може перемогти зло.

У зв'язку з російським вторгненням ми можемо спостерігати, як з'явилися нові наративи, покликані пояснити зло, що їх вчиняє російська держава. Одним із домінувальних наративів стає наратив про «злу» природу російської культури та мови як таких, що несуть у собі загрозу цивілізованому світу.

Щоб зрозуміти процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві, а саме повномасштабну війну, яка розгорнулася на європейському континенті на початку ХХI століття, необхідно переосмислити традиційні уявлення про те, що прагматичний, наділений рефлексією індивід не може вчинити дію, яка є злою та нелюдською за своїми наслідками.

Ключові слова: культурний порядок, соціальне зло, Дж. Александер, гіпертекст, «зла культура», ритуал

Джерела:

Alexander, J. (2003). The Meanings of Social Life. A Cultural Sociology. Oxford University Press.

Arend, H. (1951). The Origins of Totalitarianism. New York: Harcourt Brace Jovanowich.

Badiou, A. (2000). Ethics: An Essay on Understanding of Evil. New York: Verso.

Baudrillard, J. (1995). The Gulf War Did Not Take Place. Indiana University Press.

Foucault, M. (2015). Politcs, Philosopy, Culture. Taylor & Francis Group.

Thompson, E. (2023). Troubadours of the Empire. Russian Literature and Colonialism. [In Ukrainian]. Kyiv: Nash Format. [=Томпсон, Е. (2023). Трубадури імперії. Російська література та колоніалізм. Київ: Наш Формат.]

Отримано 08.09.2025

Прийнято до друку після рецензування 15.10.2025

ОСТАННІЙ ДРУКОВАНИЙ НОМЕР

НАЙСВІЖІШІ МАТЕРІАЛИ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ

} } } } }