РОДІОН ПРИШВА, маґістр публічного управління та адміністрування, аспірант відділу історії і теорії соціології Інституту соціології НАН України (01021, Київ, вул. Шовковична, 12)

pryshvarodion@gmail.com

https://orcid.org/0009-0001-1933-3329

В есеї розглянуто природу російсько-української війни крізь призму двох моделей — тринітарної й тотальної. Відправною точкою розгляду стало застереження автора щодо «туману війни», який дезорганізовує політичне мислення й підштовхує державців до ірраціональних рішень. Відповідно, тільки раціоналізація цілей війни дає змогу уникнути стратегічної катастрофи.

Тринітарна модель, сформульована Карлом фон Клаузевіцем у праці «Про війну», постає як система рівноваги між урядом, армією та народом. Для війн XVIII–XIX століть були характерні обмежені цілі, професійні реґулярні армії та відокремлення цивільного населення від безпосередньої участі у бойових діях. Уряд намагався стримувати власні політичні амбіції, армія діяла обережно через складність відновлення втрат та особливості магазинної системи, а народ забезпечував економічну основу держави й тому не міг активно залучатися до збройних протистоянь. Такий порядок підтримував органічну соціальну солідарність.

Натомість концепція тотальної війни, розроблена Ерихом Людендорфом в однойменній праці, передбачала підпорядкування політики військовим завданням і повну мобілізацію суспільства. За цієї системи армія, держава й народ зливалися в єдиний мілітаризований механізм. Історичний досвід світових воєн показав, що така модель руйнує соціальну тканину, виснажує економіку та призводить до катастрофи. Російсько-український конфлікт схарактеризовано як гібрид: декларативно він мислиться як тотальний, адже сторони формулюють максималістські цілі, однак фактично він здійснюється за логікою тринітарної війни. Відсутність повної мобілізації економіки та суспільства, вибіркові мобілізаційні практики та спроби зберегти мирну повсякденність створюють розрив між армією й цивільними. Автор доходить висновку, що саме ця суперечність становить принципову проблему: вона підриває соціальну солідарність і вимагає переосмислення стратегічних підходів до сучасної війни.

Ключові слова: війна, російсько-українська війна, тотальна війна, кабінетна війна, Клаузевіц, Людендорф, мобілізація, політика військових цілей, революція, регулярна армія, народна армія, стратегія

Джерела:

Black, J. (1994). European Warfare, 1660–1815. New Haven, CT: Yale University Press.

Defoe, D. (1697). An Essay upon Projects. London, UK: Three Legs.

Delbrück, H. (1975). History of the Art of War within the Framework of Political History. Vol. 4. The Modern Era. Westport, CT: Greenwood Press.

Durkheim, E. (1984). The Division of Labor in Society. New York, NY: The Macmillan Press.

Fairburn, W.A. (1919). Frederick the Great. New York, NY: The Nation Press.

Fischer, F. (1961). Griff nach der Weltmacht: die Kriegszielpolitik des kaiserlichen Deutschland, 1914/18. Düsseldorf: Droste Verlag.

Liddell Hart, B. (1954). Strategy. New York: F.A. Praeger.

Lodge, R. (1930). Studies in Eighteenth Century Diplomacy 1740–1748. London, UK: John Murray.

Ludendorf, E. (1936). The Nation at War. London, UK: Hutchinson & Co.

Radkau, J. (1998). Das Zeitalter der Nervosität. Deutschland zwischen Bismarck und Hitler. München: Carl Hanser Verlag.

Van Creveld, M. (1991). The Transformation of War. New York, NY: Free Press.

Venohr, W. (1988). Der Soldatenkönig: Revolutionär auf dem Thron. Berlin: Ullstein.

Von Clausewitz, K. (1873). On War. London, UK: N. Trübner and Co.

Von Mises, L. (1951). Socialism: An Economic and Sociological Analysis. New Haven, CT: Yale University Press.

Weber, M. (1978). Economy and Society: an Outline of Interpretive Sociology. Berkeley, CA: University of California Press.

Winter, J., Robert, J.-L. (1999). Capital Cities at War: Paris, London, Berlin 1914–1919: Vol. 1. New York, NY: Cambridge University Press.

Отримано 15.12.2025

Прийнято до друку після рецензування 07.01.2026