ОСТАННІЙ ДРУКОВАНИЙ НОМЕР

НАЙСВІЖІШІ МАТЕРІАЛИ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ

Феномен віртуальної реальності в контексті трансформацій сучасних соціокультурних процесів

stmm. 2025 (2): 153–167

DOI https://doi.org/10.15407/sociology2025.02.153

Повний текст:

СЕРГІЙ ЄВДОКИМОВ, аспірант кафедри комп’ютерних наук та програмної інженерії, Херсонський державний університет (76000, Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 14)

serhii.Ievdokymov@ksu.ks.ua

https://orcid.org/0000-0001-7213-0259

Стаття присвячена комплексному аналізу феномену віртуальної реальності як інноваційного соціокультурного утворення, що суттєво змінює способи людського буття, сприйняття, комунікації та взаємодії у цифрову епоху. Віртуальна реальність розглядається не лише як технологічне досягнення, а й як простір нових соціальних практик, у якому формуються альтернативні моделі досвіду, мислення та взаємодії. Особливу увагу приділено тому, як віртуальне середовище перетворює структуру культури, переосмислює освітні та мистецькі процеси, трансформує медичну практику та відкриває нові можливості для психологічної реабілітації.

У дослідженні наголошується позитивний потенціал віртуальної реальності, зокрема її здатність стимулювати креативність, активізувати процеси навчання, розвивати емпатію через симуляцію соціальних ситуацій, а також створювати нові форми співпраці незалежно від географічних обмежень. Крім того, віртуальні простори надають можливість глибшого занурення в навчання через візуалізацію складних і абстрактних концептів, що робить процес освіти більш інтерактивним і захопливим. Разом із тим, у статті фокус зосереджено на низці ризиків, що виникають унаслідок гіперінтеґрації віртуальних технологій у повсякденне життя, — соціальній ізоляції, девальвації реального досвіду, ерозії традиційної комунікації, поглибленні цифрової нерівності, порушенні конфіденційності та формуванні залежності від штучно сконструйованих вражень. Зокрема, однією з найбільших загроз є швидке зростання соціальної дистанції між тими, хто має доступ до передових технологій, і тими, хто не може скористатися такими можливостями.

Також аналізується взаємодія віртуальної реальності з іншими інноваційними напрямами, зокрема нейротехнологіями, штучним інтелектом, доповненою реальністю, що разом створюють нову парадигму людиноцентричних технологій. Завдяки інтеґрації цих технологій, можливості для персоналізованих і адаптивних систем навчання, терапії та взаємодії значно зростають, що дає змогу ще точніше налаштувати інтерфейси на потреби користувачів. Окреслено трансформацію понять тілесності, особистісної ідентичності, автентичності та суб’єктивності у віртуалізованому соціумі. Паралельно виникають нові виклики щодо збереження справжності особистісного досвіду та автентичності взаємодій у цифровому просторі. Зроблено висновок про необхідність міждисциплінарного підходу до дослідження цього явища з метою формування ефективних етичних, правових і педагогічних механізмів для його гармонійного включення у суспільне життя.

Ключові слова: віртуальна реальність; соціокультурні процеси; нейротехнології; етика; приватність; інновації; освіта; медицина; мистецтво

Джерела

Бондаренко, В.В. та ін. (2020). Віртуалізація реальності як феномен культури сучасного інформаційного суспільства. Вісник Черкаського університету. Серія: Філософські науки, 1, 5–12.

Грязнова, О.В. (2013). Філософський аналіз концепцій віртуальної реальності. Філософська думка, 4, 53–82. https://doi.org/10.7256/2306-0174.2013.4.278

Євдокимов, С. (2023). Феномен віртуальної реальності в контексті перспектив соціокультурних процесів. У: Всеукраїнська наукова конференція студентів та молодих вчених «Українське мистецтво у багатогранності проявів» (сс. 20–22). Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника.

Євдокимов, С.О., Куриленко, Т.В. (2019). Проблема віртуальної реальності в контексті інформаційного суспільства. У: Х Всеукраїнська науково-практична конференція «Наука. Студентство. Сучасність. Патріотичне і громадянське виховання студентської молоді: проблеми, традиції, стратегічні орієнтири» (с. 71). Миколаїв: МНУ.

Ковальчук, О.В. (2019). Віртуальна реальність: поняття та сутність. Вісник Житомирського державного університету ім. Івана Франка, 10, 45–50.

Ковальчук, О.В. (2020). Віртуальна реальність як феномен та її вплив на соціальну реальність. Гуманітарні студії, 9(1), 45–50.

Сухаревська, О.М. (2022). Розвиток технологій віртуальної реальності у сучасному кіно: виклики та перспективи. Культура і сучасність, 2, 35–42.

Турчин, А.І. (2021). Віртуальна реальність у сучасній кінематографії. Мистецтвознавчі записки, 42, 102–110.

Bailenson, J.N. (2018). Experience on demand: What virtual reality is, how it works, and what it can do. W.W. Norton & Company.

Baudrillard, J. (1994). Simulacra and Simulation. University of Michigan Press.

Bourdieu, P. (1986). The forms of capital. In: Richardson, J. (Ed.), Handbook of Theory and Research for the Sociology of Education (pp. 241–258). Greenwood.

Castells, M. (2010). The Rise of the Network Society. Wiley-Blackwell.

Debord, G. (1967). La société du spectacle. Buchet-Chastel.

Flaiano, E. (1965). Tutti gli uomini del mondo. Milano: Bompiani.

Hill, G. (1997). The Chemical Generation. London: HarperCollins.

Lanier, J. (1989). Virtual Reality: The Revolution in Computer-Generated Art. New York: Doubleday.

Luhmann, N. (1995). Social Systems. Stanford University Press.

Minocha, S., Reeves, A.J. (2019). Designing for learning in virtual reality: An evaluation of an immersive experience for schools. Education and Information Technologies, 24(1), 343–358.

Nunn, D. (1997). The Last Resort. London: Pan Macmillan.

Sutherland, E., Felten, P. (2019). Teaching and Learning in Virtual Reality. New Directions for Teaching and Learning, 160, 73–82.

Отримано 06.02.2025

Прийнято до друку після рецензування 09.04.2025)

Опубліковано 2025

Феномен віртуальної реальності в контексті трансформацій сучасних соціокультурних процесів

stmm. 2025 (2): 153–167

DOI https://doi.org/10.15407/sociology2025.02.153

Повний текст:

СЕРГІЙ ЄВДОКИМОВ, аспірант кафедри комп’ютерних наук та програмної інженерії, Херсонський державний університет (76000, Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 14)

serhii.Ievdokymov@ksu.ks.ua

https://orcid.org/0000-0001-7213-0259

Стаття присвячена комплексному аналізу феномену віртуальної реальності як інноваційного соціокультурного утворення, що суттєво змінює способи людського буття, сприйняття, комунікації та взаємодії у цифрову епоху. Віртуальна реальність розглядається не лише як технологічне досягнення, а й як простір нових соціальних практик, у якому формуються альтернативні моделі досвіду, мислення та взаємодії. Особливу увагу приділено тому, як віртуальне середовище перетворює структуру культури, переосмислює освітні та мистецькі процеси, трансформує медичну практику та відкриває нові можливості для психологічної реабілітації.

У дослідженні наголошується позитивний потенціал віртуальної реальності, зокрема її здатність стимулювати креативність, активізувати процеси навчання, розвивати емпатію через симуляцію соціальних ситуацій, а також створювати нові форми співпраці незалежно від географічних обмежень. Крім того, віртуальні простори надають можливість глибшого занурення в навчання через візуалізацію складних і абстрактних концептів, що робить процес освіти більш інтерактивним і захопливим. Разом із тим, у статті фокус зосереджено на низці ризиків, що виникають унаслідок гіперінтеґрації віртуальних технологій у повсякденне життя, — соціальній ізоляції, девальвації реального досвіду, ерозії традиційної комунікації, поглибленні цифрової нерівності, порушенні конфіденційності та формуванні залежності від штучно сконструйованих вражень. Зокрема, однією з найбільших загроз є швидке зростання соціальної дистанції між тими, хто має доступ до передових технологій, і тими, хто не може скористатися такими можливостями.

Також аналізується взаємодія віртуальної реальності з іншими інноваційними напрямами, зокрема нейротехнологіями, штучним інтелектом, доповненою реальністю, що разом створюють нову парадигму людиноцентричних технологій. Завдяки інтеґрації цих технологій, можливості для персоналізованих і адаптивних систем навчання, терапії та взаємодії значно зростають, що дає змогу ще точніше налаштувати інтерфейси на потреби користувачів. Окреслено трансформацію понять тілесності, особистісної ідентичності, автентичності та суб’єктивності у віртуалізованому соціумі. Паралельно виникають нові виклики щодо збереження справжності особистісного досвіду та автентичності взаємодій у цифровому просторі. Зроблено висновок про необхідність міждисциплінарного підходу до дослідження цього явища з метою формування ефективних етичних, правових і педагогічних механізмів для його гармонійного включення у суспільне життя.

Ключові слова: віртуальна реальність; соціокультурні процеси; нейротехнології; етика; приватність; інновації; освіта; медицина; мистецтво

Джерела

Бондаренко, В.В. та ін. (2020). Віртуалізація реальності як феномен культури сучасного інформаційного суспільства. Вісник Черкаського університету. Серія: Філософські науки, 1, 5–12.

Грязнова, О.В. (2013). Філософський аналіз концепцій віртуальної реальності. Філософська думка, 4, 53–82. https://doi.org/10.7256/2306-0174.2013.4.278

Євдокимов, С. (2023). Феномен віртуальної реальності в контексті перспектив соціокультурних процесів. У: Всеукраїнська наукова конференція студентів та молодих вчених «Українське мистецтво у багатогранності проявів» (сс. 20–22). Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника.

Євдокимов, С.О., Куриленко, Т.В. (2019). Проблема віртуальної реальності в контексті інформаційного суспільства. У: Х Всеукраїнська науково-практична конференція «Наука. Студентство. Сучасність. Патріотичне і громадянське виховання студентської молоді: проблеми, традиції, стратегічні орієнтири» (с. 71). Миколаїв: МНУ.

Ковальчук, О.В. (2019). Віртуальна реальність: поняття та сутність. Вісник Житомирського державного університету ім. Івана Франка, 10, 45–50.

Ковальчук, О.В. (2020). Віртуальна реальність як феномен та її вплив на соціальну реальність. Гуманітарні студії, 9(1), 45–50.

Сухаревська, О.М. (2022). Розвиток технологій віртуальної реальності у сучасному кіно: виклики та перспективи. Культура і сучасність, 2, 35–42.

Турчин, А.І. (2021). Віртуальна реальність у сучасній кінематографії. Мистецтвознавчі записки, 42, 102–110.

Bailenson, J.N. (2018). Experience on demand: What virtual reality is, how it works, and what it can do. W.W. Norton & Company.

Baudrillard, J. (1994). Simulacra and Simulation. University of Michigan Press.

Bourdieu, P. (1986). The forms of capital. In: Richardson, J. (Ed.), Handbook of Theory and Research for the Sociology of Education (pp. 241–258). Greenwood.

Castells, M. (2010). The Rise of the Network Society. Wiley-Blackwell.

Debord, G. (1967). La société du spectacle. Buchet-Chastel.

Flaiano, E. (1965). Tutti gli uomini del mondo. Milano: Bompiani.

Hill, G. (1997). The Chemical Generation. London: HarperCollins.

Lanier, J. (1989). Virtual Reality: The Revolution in Computer-Generated Art. New York: Doubleday.

Luhmann, N. (1995). Social Systems. Stanford University Press.

Minocha, S., Reeves, A.J. (2019). Designing for learning in virtual reality: An evaluation of an immersive experience for schools. Education and Information Technologies, 24(1), 343–358.

Nunn, D. (1997). The Last Resort. London: Pan Macmillan.

Sutherland, E., Felten, P. (2019). Teaching and Learning in Virtual Reality. New Directions for Teaching and Learning, 160, 73–82.

Отримано 06.02.2025

Прийнято до друку після рецензування 09.04.2025)

Опубліковано 2025

ОСТАННІЙ ДРУКОВАНИЙ НОМЕР

НАЙСВІЖІШІ МАТЕРІАЛИ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ

} } } } }