Науковий журнал "Соціологія: теорія, методи, маркетинг"
ОСТАННІЙ ДРУКОВАНИЙ НОМЕР
НАЙСВІЖІШІ МАТЕРІАЛИ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ
Чинники, що зумовлюють поведінкові моделі уразливих груп населення за умов поширення соціально небезпечних хвороб (за результатами експертного опитування)
stmm. 2023 (1): 140-168
DOI https://doi.org/10.15407/sociology2023.01.140
Повний текст: http://stmm.in.ua/archive/ukr/2023-1/11.pdf
ГУЛЬБАРШИН ЧЕПУРКО, доктор соціологічних наук, старший науковий співробітник, завідувачка відділу соціальних експертиз Інституту соціології НАНУ (01021, Київ, вул. Шовковична, 12)
gichepurko@ukr.net
https://orcid.org/0000-0001-7540-5174
У статті на основі аналізу результатів експертного опитування визначено основні моделі поведінки ключових груп населення, які перебувають у зоні ризику інфікування ТБ, ВІЛ, гепатитів, ІПСШ (груп ризику) за умов поширення соціально-небезпечних хвороб. Виявлено взаємозв’язок між моделями/типами поведінки груп ризику і факторами, які вплинули на їх формування такими як: ціннісно-мотиваційний, соціально-економічний, фінансовий, медичний, коґнітивний і соціальний фактори, а також стигматизація та самостигматизація. Наголошено, що неможливо пояснити поведінку груп ризику одним-двома чинниками. Слід розглядати всі фактори, що впливають на поведінку, у взаємозв’язку. Визначено, що найдієвішими інтервенціями, що сприятимуть зміні ризикованої та пасивної поведінки груп ризику на таку, що зберігає здоров’я, є: інформаційно-комунікаційна кампанія щодо зміни поведінки на більш безпечну, розширення державного фінансування континууму послуг у зв’язку з ВІЛ, ТБ, гепатитами, ІПСШ; вдосконалення нормативно-правової бази щодо надання послуг у сфері ВІЛ-інфекції, ТБ, гепатитів, ІПСШ для різних груп ризику, розширення доступу НУО до впровадження інтервенцій для груп ризику. Особливий акцент у статті зроблено на тому, що профілактична робота із запобігання поширенню епідемії ВІЛ/СНІДу передбачає здійснення поведінкових втручань на індивідуальному та соціальному рівнях. Пропонується розглядати протидію соціально небезпечним хворобам не як систему медичних заходів, а як складну комплексну політичну, управлінську, економічну, соціальну, медичну, гуманітарну, культурну тощо проблему, розв’язання якої суто медичними засобами та галузевим медичним управлінням не є ефективним.
Ключові слова: соціально небезпечні хвороби, групи ризику, ризикована поведінка, пасивна поведінка, здоров’язбережувальна поведінка, мотивація до збереження здоров’я, інтервенції, поведінкові втручання
Джерела
Бар’єри лікування туберкульозу в Україні: результати дослідження. (2020). Центр громадського здоров’я Міністерства Охорони Здоров’я України. Отримано з: https://phc.org.ua/sites/default/files/users/user90/Bariery_likuvannia_TB_report.pdf.
Безкоштовні ліки від вірусних гепатитів В та С доступні для мешканців Дніпропетровської області. (2021). Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб. Отримано з: https://www.facebook.com/dnepr.center/photos/a.572176229655561/1492819030924605/?type=3.
В умовах епідемії COVID-19 не можна забувати про туберкульоз (2020). Громадський Простір. Отримано з: https://www.prostir.ua/?news=v-umovah-epidemiji-covid-19-ne-mozhna-zabuvaty-pro-tuberkuloz.
Волкославская, В.Н., Гутнев, А.Л. (2011). Динамика заболеваемости патологией кожи и инфекциями, передающимися половым путем, населения Украины за последние годы (2000–2010 гг.). Актуальные вопросы дерматовенерологии и косметологии,15, 23–26.
Глобальная стратегия сектора здравоохранения по вирусному гепатиту 2016–2021. На пути к ликвидации вирусного гепатита. (2016). Всемирная организация здравоохранения. Отримано з: https://apps.who.int/iris/bitstream/handle/10665/250042/WHO-HIV-2016.06-rus.pdf.
Демченко, І., Скокова, Л., Булига, Н. (2020). Індекс стигми людей, які живуть з ВІЛ. АЦ «Соціоконсалтинг», БО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД». Київ. Отримано з: https://network.org.ua/wp-content/uploads/2021/02/INDEKS-STYGMY-LYUDEJ-YAKI-ZHYVUT-Z-VIL-2.0-1-1.pdf.
Дослідження доступності лікування коінфекції ВІЛ та вірусного гепатиту С в Україні. (2021). Центр громадського здоров’я Міністерства Охорони Здоров’я України. Отримано з: https://phc.org.ua/news/doslidzhennya-dostupnosti-likuvannya-koinfekcii-vil-ta-virusnogo-gepatitu-s-v-ukraini.
Здоровые модели поведения: больше внимания к анализу поведенческих и культурных факторов. (2019). Всемирная организация здравоохранения. Отримано з: https://www.who.int/europe/ru/initiatives/healthier-behaviours-incorporating-behavioural-and-cultural-insights.
Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). (2017). Центр громадського здоров’я Міністерства Охорони Здоров’я України. Отримано з: https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/inshi-infekciyni-zakhvoryuvannya/infekcii-scho-peredayutsya-statevim-shlyakhom-ipssh.
МіО в сфері громадського здоров’я. (2016). Альянс Громадського Здоров’я. Отримано з: https://profihealth.org.ua/uk/lessons/138. Проблематика громадського здоров’я. (2020). Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України. Отримано з: http://www.cgz.vn.ua/problematika-gromadskogo-zdorovya/problematika-gromadskogo-zdorovya_480.html.
Профілактика ВІЛ-інфекції, діагностика, лікування та догляд для ключових груп населення. Клінічна настанова, заснована на доказах. (2018). Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України. Отримано з: https://www.dec.gov.ua/wp-content/uploads/2019/11/2018_07_kn_profvil.pdf.
Сбор поведенческих данных для национальных программ по профилактике ВИЧ/СПИДа и ИППП. (2002). Совместный семинар ИМПАКТ/ФХИ/ЮНЭЙДС: отчет и выводы 1998. Отримано з: https://www.unaids.org/sites/default/files/media_asset/meetingbehavdata_ru_0.pdf.
Статистика з ВІЛ/СНІДу. (2022). Центр громадського здоров’я Міністерства Охорони Здоров’я України. Отримано з: https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/vilsnid/statistika-z-vilsnidu.
Стратегии изменения поведения людей: роль систем здравоохранения. (2008). Европейский региональный комитет. Пятьдесят восьмая сессия. Тбилиси, Грузия, 15–18 сентября 2008. Всемирная организация здравоохранения. Отримано з: https://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/0007/70189/RC58_rdoc10.pdf.
Цветкова, Л.А., Гурвич, И.Н., Шаболтас, А.В. и др. (2006). Теоретические модели формирования, контроля и коррекции наркопотребления. Санкт-Петеобургб.: Издательство Государственного Университета.
Чи доступні курси лікування гепатитів В/С на Cумщині? (2021). Cумська обласна військова адміністрація (2021, серпень 13). Отримано з: http://sm.gov.ua/uk/arkhiv1/26047-chy-dostupni-kursy-likuvannya-hepatytiv-vs-na-sumshchyni.html.
Бар’єри лікування туберкульозу в Україні: результати дослідження. (2020). Центр громадського здоров’я Міністерства Охорони Здоров’я України. Отримано з: https://phc.org.ua/sites/default/files/users/user90/Bariery_likuvannia_TB_report.pdf.
Безкоштовні ліки від вірусних гепатитів В та С доступні для мешканців Дніпропетровської області. (2021). Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб. Отримано з: https://www.facebook.com/dnepr.center/photos/a.572176229655561/1492819030924605/?type=3.
Волкославская, В.Н., Гутнев, А.Л. (2011). Динамика заболеваемости патологией кожи и инфекциями, передающимися половым путем, населения Украины за последние годы (2000–2010 гг.). Актуальные вопросы дерматовенерологии и косметологии,15, 23–26.
В умовах епідемії COVID-19 не можна забувати про туберкульоз (2020). Громадський Простір. Отримано з: https://www.prostir.ua/?news=v-umovah-epidemiji-covid-19-ne-mozhna-zabuvaty-pro-tuberkuloz.
Глобальная стратегия сектора здравоохранения по вирусному гепатиту 2016–2021. На пути к ликвидации вирусного гепатита. (2016). Всемирная организация здравоохранения. Отримано з: https://apps.who.int/iris/bitstream/handle/10665/250042/WHO-HIV-2016.06-rus.pdf.
Демченко, І., Скокова, Л., Булига, Н. (2020). Індекс стигми людей, які живуть з ВІЛ. АЦ «Соціоконсалтинг», БО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД». Київ. Отримано з: https://network.org.ua/wp-content/uploads/2021/02/INDEKS-STYGMY-LYUDEJ-YAKI-ZHYVUT-Z-VIL-2.0-1-1.pdf.
Дослідження доступності лікування коінфекції ВІЛ та вірусного гепатиту С в Україні. (2021). Центр громадського здоров’я Міністерства Охорони Здоров’я України. Отримано з: https://phc.org.ua/news/doslidzhennya-dostupnosti-likuvannya-koinfekcii-vil-ta-virusnogo-gepatitu-s-v-ukraini.
Здоровые модели поведения: больше внимания к анализу поведенческих и культурных факторов. (2019). Всемирная организация здравоохранения. Отримано з: https://www.who.int/europe/ru/initiatives/healthier-behaviours-incorporating-behavioural-and-cultural-insights.
Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). (2017). Центр громадського здоров’я Міністерства Охорони Здоров’я України. Отримано з: https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/inshi-infekciyni-zakhvoryuvannya/infekcii-scho-peredayutsya-statevim-shlyakhom-ipssh.
МіО в сфері громадського здоров’я. (2016). Альянс Громадського Здоров’я. Отримано з: https://profihealth.org.ua/uk/lessons/138.
Проблематика громадського здоров’я. (2020). Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України. Отримано з: http://www.cgz.vn.ua/problematika-gromadskogo-zdorovya/problematika-gromadskogo-zdorovya_480.html.
Профілактика ВІЛ-інфекції, діагностика, лікування та догляд для ключових груп населення. Клінічна настанова, заснована на доказах. (2018). Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України. Отримано з: https://www.dec.gov.ua/wp-content/uploads/2019/11/2018_07_kn_profvil.pdf.
Сбор поведенческих данных для национальных программ по профилактике ВИЧ/СПИДа и ИППП. (2002). Совместный семинар ИМПАКТ/ФХИ/ЮНЭЙДС: отчет и выводы 1998. Отримано з: https://www.unaids.org/sites/default/files/media_asset/meetingbehavdata_ru_0.pdf.
Статистика з ВІЛ/СНІДу. (2022). Центр громадського здоров’я Міністерства Охорони Здоров’я України. Отримано з: https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/vilsnid/statistika-z-vilsnidu.
Стратегии изменения поведения людей: роль систем здравоохранения. (2008). Европейский региональный комитет. Пятьдесят восьмая сессия. Тбилиси, Грузия, 15–18 сентября 2008. Всемирная организация здравоохранения. Отримано з: https://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/0007/70189/RC58_rdoc10.pdf.
Цветкова, Л.А., Гурвич, И.Н., Шаболтас, А.В. и др. (2006). Теоретические модели формирования, контроля и коррекции наркопотребления. Санкт-Петеобургб.: Издательство Государственного Университета.
Чи доступні курси лікування гепатитів В/С на Cумщині? (2021). Cумська обласна військова адміністрація (2021, серпень 13). Отримано з: http://sm.gov.ua/uk/arkhiv1/26047-chy-dostupni-kursy-likuvannya-hepatytiv-vs-na-sumshchyni.html.
Behavioural and Cultural Factors. (2022). The Behavioural and Cultural Insights (BCI) Hub. World Health Organization Regional Office for Europe. Retrieved from: www.bci-hub.org.
Gandelman, A.A., Vogan, S.A., Dolcini, M.M. (2005). Assessing HIV prevention provider knowledge of behavior science theory: building on existing intuitive experience. Health Promotion Practice, 6 (3), 299–307.
Giving young people information, skills and knowledge they need. (2013). Comprehensive Sexuality Education. United Nations Population Fund (2013, March 11). Retrieved from: http://www.unfpa.org/public/home/adolescents/pid/6483.
Global health sector strategy on HIV/AIDS 2011–2015. (2021). World Health Organization (2011, February 25). Retrieved from: http://whqlibdoc.who.int/publications/2011/9789241501651_eng.pdf.
Grau, L.E., Krasnoselskikh, T.V., Shaboltas, A.V., Skochilov, R.V., Kozlov, A.P., Abdala, N. (2013). Cultural adaptation of an intervention to reduce sexual risk behaviors among patients attending a STI clinic in St. Petersburg, Russia. Prevention Science, 14 (4), 400–410. DOI: 10.1007/s11121-012-0301-6.
Katz, I.T., Ryu, A.E., Onuegbu, A.G., Psaros, C., Weiser, S.D., Bangsberg, D.R., Tsai, A.C. (2014). Impact of HIV-related stigma on treatment adherence: systematic review and meta-synthesis. Journal of the International AIDS Society, 16 (3/2), 18640. DOI: 10.7448/IAS.16.3.18640.
Rhodes, F., Wolitski, R. J. (1990). Perceived effectiveness of fear appeals in AIDS education: relationship to ethnicity, gender, age, and group membership. AIDS Education and Prevention, 2 (1), 1–11. UNAIDS Terminology Guidelines. (2007). Joint United Nations Programme on HIV/AIDS. Retrieved from: https://documentation.lastradainternational.org/lsidocs/unaids_07_terms_0607.pdf.
Отримано 21.02.2023
Чинники, що зумовлюють поведінкові моделі уразливих груп населення за умов поширення соціально небезпечних хвороб (за результатами експертного опитування)
stmm. 2023 (1): 140-168
DOI https://doi.org/10.15407/sociology2023.01.140
Повний текст: http://stmm.in.ua/archive/ukr/2023-1/11.pdf
ГУЛЬБАРШИН ЧЕПУРКО, доктор соціологічних наук, старший науковий співробітник, завідувачка відділу соціальних експертиз Інституту соціології НАНУ (01021, Київ, вул. Шовковична, 12)
gichepurko@ukr.net
https://orcid.org/0000-0001-7540-5174
У статті на основі аналізу результатів експертного опитування визначено основні моделі поведінки ключових груп населення, які перебувають у зоні ризику інфікування ТБ, ВІЛ, гепатитів, ІПСШ (груп ризику) за умов поширення соціально-небезпечних хвороб. Виявлено взаємозв’язок між моделями/типами поведінки груп ризику і факторами, які вплинули на їх формування такими як: ціннісно-мотиваційний, соціально-економічний, фінансовий, медичний, коґнітивний і соціальний фактори, а також стигматизація та самостигматизація. Наголошено, що неможливо пояснити поведінку груп ризику одним-двома чинниками. Слід розглядати всі фактори, що впливають на поведінку, у взаємозв’язку. Визначено, що найдієвішими інтервенціями, що сприятимуть зміні ризикованої та пасивної поведінки груп ризику на таку, що зберігає здоров’я, є: інформаційно-комунікаційна кампанія щодо зміни поведінки на більш безпечну, розширення державного фінансування континууму послуг у зв’язку з ВІЛ, ТБ, гепатитами, ІПСШ; вдосконалення нормативно-правової бази щодо надання послуг у сфері ВІЛ-інфекції, ТБ, гепатитів, ІПСШ для різних груп ризику, розширення доступу НУО до впровадження інтервенцій для груп ризику. Особливий акцент у статті зроблено на тому, що профілактична робота із запобігання поширенню епідемії ВІЛ/СНІДу передбачає здійснення поведінкових втручань на індивідуальному та соціальному рівнях. Пропонується розглядати протидію соціально небезпечним хворобам не як систему медичних заходів, а як складну комплексну політичну, управлінську, економічну, соціальну, медичну, гуманітарну, культурну тощо проблему, розв’язання якої суто медичними засобами та галузевим медичним управлінням не є ефективним.
Ключові слова: соціально небезпечні хвороби, групи ризику, ризикована поведінка, пасивна поведінка, здоров’язбережувальна поведінка, мотивація до збереження здоров’я, інтервенції, поведінкові втручання
Джерела
Бар’єри лікування туберкульозу в Україні: результати дослідження. (2020). Центр громадського здоров’я Міністерства Охорони Здоров’я України. Отримано з: https://phc.org.ua/sites/default/files/users/user90/Bariery_likuvannia_TB_report.pdf.
Безкоштовні ліки від вірусних гепатитів В та С доступні для мешканців Дніпропетровської області. (2021). Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб. Отримано з: https://www.facebook.com/dnepr.center/photos/a.572176229655561/1492819030924605/?type=3.
В умовах епідемії COVID-19 не можна забувати про туберкульоз (2020). Громадський Простір. Отримано з: https://www.prostir.ua/?news=v-umovah-epidemiji-covid-19-ne-mozhna-zabuvaty-pro-tuberkuloz.
Волкославская, В.Н., Гутнев, А.Л. (2011). Динамика заболеваемости патологией кожи и инфекциями, передающимися половым путем, населения Украины за последние годы (2000–2010 гг.). Актуальные вопросы дерматовенерологии и косметологии,15, 23–26.
Глобальная стратегия сектора здравоохранения по вирусному гепатиту 2016–2021. На пути к ликвидации вирусного гепатита. (2016). Всемирная организация здравоохранения. Отримано з: https://apps.who.int/iris/bitstream/handle/10665/250042/WHO-HIV-2016.06-rus.pdf.
Демченко, І., Скокова, Л., Булига, Н. (2020). Індекс стигми людей, які живуть з ВІЛ. АЦ «Соціоконсалтинг», БО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД». Київ. Отримано з: https://network.org.ua/wp-content/uploads/2021/02/INDEKS-STYGMY-LYUDEJ-YAKI-ZHYVUT-Z-VIL-2.0-1-1.pdf.
Дослідження доступності лікування коінфекції ВІЛ та вірусного гепатиту С в Україні. (2021). Центр громадського здоров’я Міністерства Охорони Здоров’я України. Отримано з: https://phc.org.ua/news/doslidzhennya-dostupnosti-likuvannya-koinfekcii-vil-ta-virusnogo-gepatitu-s-v-ukraini.
Здоровые модели поведения: больше внимания к анализу поведенческих и культурных факторов. (2019). Всемирная организация здравоохранения. Отримано з: https://www.who.int/europe/ru/initiatives/healthier-behaviours-incorporating-behavioural-and-cultural-insights.
Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). (2017). Центр громадського здоров’я Міністерства Охорони Здоров’я України. Отримано з: https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/inshi-infekciyni-zakhvoryuvannya/infekcii-scho-peredayutsya-statevim-shlyakhom-ipssh.
МіО в сфері громадського здоров’я. (2016). Альянс Громадського Здоров’я. Отримано з: https://profihealth.org.ua/uk/lessons/138. Проблематика громадського здоров’я. (2020). Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України. Отримано з: http://www.cgz.vn.ua/problematika-gromadskogo-zdorovya/problematika-gromadskogo-zdorovya_480.html.
Профілактика ВІЛ-інфекції, діагностика, лікування та догляд для ключових груп населення. Клінічна настанова, заснована на доказах. (2018). Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України. Отримано з: https://www.dec.gov.ua/wp-content/uploads/2019/11/2018_07_kn_profvil.pdf.
Сбор поведенческих данных для национальных программ по профилактике ВИЧ/СПИДа и ИППП. (2002). Совместный семинар ИМПАКТ/ФХИ/ЮНЭЙДС: отчет и выводы 1998. Отримано з: https://www.unaids.org/sites/default/files/media_asset/meetingbehavdata_ru_0.pdf.
Статистика з ВІЛ/СНІДу. (2022). Центр громадського здоров’я Міністерства Охорони Здоров’я України. Отримано з: https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/vilsnid/statistika-z-vilsnidu.
Стратегии изменения поведения людей: роль систем здравоохранения. (2008). Европейский региональный комитет. Пятьдесят восьмая сессия. Тбилиси, Грузия, 15–18 сентября 2008. Всемирная организация здравоохранения. Отримано з: https://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/0007/70189/RC58_rdoc10.pdf.
Цветкова, Л.А., Гурвич, И.Н., Шаболтас, А.В. и др. (2006). Теоретические модели формирования, контроля и коррекции наркопотребления. Санкт-Петеобургб.: Издательство Государственного Университета.
Чи доступні курси лікування гепатитів В/С на Cумщині? (2021). Cумська обласна військова адміністрація (2021, серпень 13). Отримано з: http://sm.gov.ua/uk/arkhiv1/26047-chy-dostupni-kursy-likuvannya-hepatytiv-vs-na-sumshchyni.html.
Бар’єри лікування туберкульозу в Україні: результати дослідження. (2020). Центр громадського здоров’я Міністерства Охорони Здоров’я України. Отримано з: https://phc.org.ua/sites/default/files/users/user90/Bariery_likuvannia_TB_report.pdf.
Безкоштовні ліки від вірусних гепатитів В та С доступні для мешканців Дніпропетровської області. (2021). Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб. Отримано з: https://www.facebook.com/dnepr.center/photos/a.572176229655561/1492819030924605/?type=3.
Волкославская, В.Н., Гутнев, А.Л. (2011). Динамика заболеваемости патологией кожи и инфекциями, передающимися половым путем, населения Украины за последние годы (2000–2010 гг.). Актуальные вопросы дерматовенерологии и косметологии,15, 23–26.
В умовах епідемії COVID-19 не можна забувати про туберкульоз (2020). Громадський Простір. Отримано з: https://www.prostir.ua/?news=v-umovah-epidemiji-covid-19-ne-mozhna-zabuvaty-pro-tuberkuloz.
Глобальная стратегия сектора здравоохранения по вирусному гепатиту 2016–2021. На пути к ликвидации вирусного гепатита. (2016). Всемирная организация здравоохранения. Отримано з: https://apps.who.int/iris/bitstream/handle/10665/250042/WHO-HIV-2016.06-rus.pdf.
Демченко, І., Скокова, Л., Булига, Н. (2020). Індекс стигми людей, які живуть з ВІЛ. АЦ «Соціоконсалтинг», БО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД». Київ. Отримано з: https://network.org.ua/wp-content/uploads/2021/02/INDEKS-STYGMY-LYUDEJ-YAKI-ZHYVUT-Z-VIL-2.0-1-1.pdf.
Дослідження доступності лікування коінфекції ВІЛ та вірусного гепатиту С в Україні. (2021). Центр громадського здоров’я Міністерства Охорони Здоров’я України. Отримано з: https://phc.org.ua/news/doslidzhennya-dostupnosti-likuvannya-koinfekcii-vil-ta-virusnogo-gepatitu-s-v-ukraini.
Здоровые модели поведения: больше внимания к анализу поведенческих и культурных факторов. (2019). Всемирная организация здравоохранения. Отримано з: https://www.who.int/europe/ru/initiatives/healthier-behaviours-incorporating-behavioural-and-cultural-insights.
Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). (2017). Центр громадського здоров’я Міністерства Охорони Здоров’я України. Отримано з: https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/inshi-infekciyni-zakhvoryuvannya/infekcii-scho-peredayutsya-statevim-shlyakhom-ipssh.
МіО в сфері громадського здоров’я. (2016). Альянс Громадського Здоров’я. Отримано з: https://profihealth.org.ua/uk/lessons/138.
Проблематика громадського здоров’я. (2020). Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України. Отримано з: http://www.cgz.vn.ua/problematika-gromadskogo-zdorovya/problematika-gromadskogo-zdorovya_480.html.
Профілактика ВІЛ-інфекції, діагностика, лікування та догляд для ключових груп населення. Клінічна настанова, заснована на доказах. (2018). Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України. Отримано з: https://www.dec.gov.ua/wp-content/uploads/2019/11/2018_07_kn_profvil.pdf.
Сбор поведенческих данных для национальных программ по профилактике ВИЧ/СПИДа и ИППП. (2002). Совместный семинар ИМПАКТ/ФХИ/ЮНЭЙДС: отчет и выводы 1998. Отримано з: https://www.unaids.org/sites/default/files/media_asset/meetingbehavdata_ru_0.pdf.
Статистика з ВІЛ/СНІДу. (2022). Центр громадського здоров’я Міністерства Охорони Здоров’я України. Отримано з: https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/vilsnid/statistika-z-vilsnidu.
Стратегии изменения поведения людей: роль систем здравоохранения. (2008). Европейский региональный комитет. Пятьдесят восьмая сессия. Тбилиси, Грузия, 15–18 сентября 2008. Всемирная организация здравоохранения. Отримано з: https://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/0007/70189/RC58_rdoc10.pdf.
Цветкова, Л.А., Гурвич, И.Н., Шаболтас, А.В. и др. (2006). Теоретические модели формирования, контроля и коррекции наркопотребления. Санкт-Петеобургб.: Издательство Государственного Университета.
Чи доступні курси лікування гепатитів В/С на Cумщині? (2021). Cумська обласна військова адміністрація (2021, серпень 13). Отримано з: http://sm.gov.ua/uk/arkhiv1/26047-chy-dostupni-kursy-likuvannya-hepatytiv-vs-na-sumshchyni.html.
Behavioural and Cultural Factors. (2022). The Behavioural and Cultural Insights (BCI) Hub. World Health Organization Regional Office for Europe. Retrieved from: www.bci-hub.org.
Gandelman, A.A., Vogan, S.A., Dolcini, M.M. (2005). Assessing HIV prevention provider knowledge of behavior science theory: building on existing intuitive experience. Health Promotion Practice, 6 (3), 299–307.
Giving young people information, skills and knowledge they need. (2013). Comprehensive Sexuality Education. United Nations Population Fund (2013, March 11). Retrieved from: http://www.unfpa.org/public/home/adolescents/pid/6483.
Global health sector strategy on HIV/AIDS 2011–2015. (2021). World Health Organization (2011, February 25). Retrieved from: http://whqlibdoc.who.int/publications/2011/9789241501651_eng.pdf.
Grau, L.E., Krasnoselskikh, T.V., Shaboltas, A.V., Skochilov, R.V., Kozlov, A.P., Abdala, N. (2013). Cultural adaptation of an intervention to reduce sexual risk behaviors among patients attending a STI clinic in St. Petersburg, Russia. Prevention Science, 14 (4), 400–410. DOI: 10.1007/s11121-012-0301-6.
Katz, I.T., Ryu, A.E., Onuegbu, A.G., Psaros, C., Weiser, S.D., Bangsberg, D.R., Tsai, A.C. (2014). Impact of HIV-related stigma on treatment adherence: systematic review and meta-synthesis. Journal of the International AIDS Society, 16 (3/2), 18640. DOI: 10.7448/IAS.16.3.18640.
Rhodes, F., Wolitski, R. J. (1990). Perceived effectiveness of fear appeals in AIDS education: relationship to ethnicity, gender, age, and group membership. AIDS Education and Prevention, 2 (1), 1–11. UNAIDS Terminology Guidelines. (2007). Joint United Nations Programme on HIV/AIDS. Retrieved from: https://documentation.lastradainternational.org/lsidocs/unaids_07_terms_0607.pdf.
Отримано 21.02.2023
ОСТАННІЙ ДРУКОВАНИЙ НОМЕР
НАЙСВІЖІШІ МАТЕРІАЛИ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ