Українське суспільство на сучасному етапі: виклики та загрози

Анотація. У статті проведено аналіз внутрішніх і зовнішніх загроз та викликів, що постають перед Україною на сучасному етапі, а також чинників, які неґативно впливають на модернізацію українського суспільства, зокрема на реформування його військової сфери. Базуючись на цьому аналізі та враховуючи досвід нових незалежних держав, автор уточнює зміст низки понять, які стосуються статусу українського суспільства та російсько-української війни. Обґрунтовується думка, що стимулом для формування адекватних відповідей на виклики сьогодення є цілісна концепція модернізації всіх сфер життєдіяльності українського суспільства, а серцевиною реформ має стати військова сфера. Військова реформа дасть змогу відродити потужний оборонно-промисловий комплекс, що своєю чергою сприятиме індустріалізації нашої держави. Водночас унаслідок військової реформи має бути створена «нова модель армії» та сформульовані нові підходи до російсько-української війни загалом. Це дасть змогу зберегти суверенітет держави та сприятиме розбудові незалежної України.

Ключові слова: українське суспільство, модернізація, військова реформа, виклик — стимул — відповідь, нова незалежна держава

Варіанти публікації: укр | рос

Джерела

Барг, М. А. (1991). Великая английская революция в портретах ее деятелей. Москва: Мысль.

Гессен, С. Я. (1926). Окраинные государства: Польша, Финляндия, Эстония, Латвия и Литва. Ленинград: Прибой.

Голенков, А. (2010). Империя СССР: народная сверхдержава. Москва: Эксмо.

Гьосле, В. (2003). Практична філософія в сучасному світі. Київ: Лібра.

Каспрук, В. (2018, 19 лютого). Хто є хто в Україні: сучасний стан нашого суспільства в аналітичному розрізі [Пост у блозі]. Отримано з https://viktorkaspruk.wordpress.com/2018/02/19/хто-є-хто-в-україні-сучасний-стан-нашог.

Кучма, Л. Д. (2004). Украина — не Россия. Москва: Время.

Леер, Г. А. (1871). Публичные лекции о войне 1870 года между Францией и Германией до Седана включительно. Санкт-Петербург: Типография товарищества «Общественная польза».

Липинський, В. (1993). Листи до братів-хліборобів. В М. Ф. Тарасенко, & М. Ю. Русин (Ред.), Історія філософії України (сс. 456–465). Київ: Либідь.

Мак’явеллі, Н. (2007). Флорентійські хроніки; Державець (2-ге вид.). Харків: Фоліо.

Манусевич, О. Я. (1954). Нариси з історії Польщі. Київ: Радянська школа.

Мирский, Г. И. (1989). Роль армии в политической жизни стран «третьего мира». Москва: Наука.

Михальченко, Н. И. (2001). Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? Киев: Институт социологии Национальной академии наук Украины.

Присяжнюк, А. (2011, 4 мая). Виктор Суслов: «Украинские реформы — это пережитки сталинского менталитета». Главред. Отримано з https://glavred.info/politics/3926-viktor-suslov-ukrainskie-reformy-eto-perezhitki-stalinskogo-mentaliteta.html.

Рейснер, Л. И., & Симония, Н. А. (Ред.). (1984). Эволюция восточных обществ: синтез традиционного и современного. Москва: Наука.

Ротшильд, Дж. (2001). Східно-Центральна Європа між двома світовими війнами. Київ: Мегатайп.

Рябов, С. Г. (1996). Політологічна теорія держави. Київ: Тандем.

Савченко, В. А. (2006). Двенадцать войн за Украину. Харьков: Фолио.

Фукуяма, Ф. (2008, 18 листопада). Нова епоха. День. Отримано з https://day.kyiv.ua/uk/article/svitovi-diskusiyi/nova-epoha.

Чорна, І. В. (2014). Дигіталізація як одна з тенденцій розвитку медіагалузі. Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія, 1, 76–81.

Чорний, В. С. (2006). Словник-довідник основних понять та категорій з філософсько-методологічних проблем військово-соціального управління. Київ: Національна академія оборони України.

Чорний, В. С. (2009). Військова організація України: становлення та перспективи розвитку. Ніжин: Аспект-Поліграф.

Чорний, В. С. (2011). Особливості розвитку суспільства, або Спроба отримати відповідь на запитання: «Що ми модернізуємо?». Віче, 13, 26–30.

Khan, F. M. (1963). The story of the Pakistan Army. Karachi, Pakistan: Oxford University Press.