Інститут соціології НАНУ

ВСЕРЕДИНІ ТА ПОЗА МЕЖАМИ ІДЕНТИЧНОСТІ В КУЛЬТУРНОМУ ДОСВІДІ ПАНДЕМІЇ ТА ВІЙНИ

stmm. 2022 (2): 5-21

DOI https://doi.org/10.15407/sociology2022.02.005

НАТАЛІЯ КОСТЕНКО, доктор соціологічних наук, професор, завідувачка відділу соціології культури і масової комунікації Інституту соціології НАНУ (01021, Київ, вул. Шовковична, 12)

natalia.kostenko@gmail.com

https://orcid.org/0000-0002-4689-8886

Незважаючи на поширеність розуміння ідентичності як “сенсу себе” (С. Гантинґтон), ідентичність залишається непрозорим концептом, що міцно утримує подвійну тотожність — одночасне відсилання до унікальності (тотожності собі), певної єдиності в суб’єкті, синґулярності та однаковості (тотожності як аналогічності — типу, класу, колективному зразку). Цей ключовий парадокс, контекстуальна залежність даного концепту культивується не лише в межах наукового дискурсу, а й у звичному жесті публічної риторики, яка невпинно “називає речі своїми іменами”. На підставі сучасних уявлень про продукування ідентичностей за допомоги “політики ресентименту” (Ф. Фукуяма), “політики вулиці” (Д. Батлер) або “політики вразливості” (Л. Чуліаракі) у статті розглянуто трансформації культурних ідентичностей в українському суспільстві останніх років. Фраґментарність та мультимодальність тотожностей у стані пандемії коронавірусу зумовлена тестуванням нових форматів ґлобальних та локальних взаємодій на тлі змін в інформаційних режимах, вимушеної закритості національних територій та активно реалізовуваної біополітики. Подія військового вторгнення Росії розділила простір і час існування на “ми” і “вони”, подолавши невизначеність і множинність попередніх реакцій індивідуальних та колективних суб’єктів, перетворила причетність до суспільства, факт громадянства на екзистенційний досвід людей, сформувала проєкт українця як модель ідентичності з чіткішим, ніж раніше, ціннісним резюме “свобода, гідність, безпека”. Наскільки опановані практики виробляти ідентичність виявляться стійкими та дієвими в умовах “нової нормальності”, якими є ризики їх модифікацій, покаже найближче майбутнє.

Ключові слова: ідентичність, індивідуальні та колективні ідентичності, політика ідентичності, проєкт українця, факт громадянства як екзистенційний досвід, конструктивізм, есенціалізм

Джерела

1. Батлер, Д. (2018). Заметки к перформативной теории собрания. Москва: Ad Marginem.
2. Верменич, Я. (2016). Конструювання української ідентичности: національні і регіональні проекти другої половини XIX – початку ХХ ст. Київ: Інститут історії України НАН України.
3. Костенко, Н. (2001). Культурні ідентичності: перетворення та визнання. Соціология: теорія, методи, маркетинг, 4, 69–88
4. Костенко, Н. (2020). Мережева комунікація: алгоритмічний і ризикований зв’язок. Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2, 5–23.
5. Кривда, Н.Ю., Сторожук, С.В. (2018). Культурна ідентичність як основа колективної єдності. International Journal of Innovative Technologies in Social Science, 4 (8), 2 (June), 58–63.
6. Макеев, С.А., Оксамитная, С.Н., Швачко, Е.В. (1996). Социальные идентификации и идентичности. Киев: Институт социологии НАН Украины.
7. Полякова, Н.Л. (2016). “Идентичность” в современной социологической теории. Вестник Московского Унтверситета. Сер. 18. Социология и політологія, 4, 22–42
8. Портрет абсолютно другого украинца. Интервью НВ с профессором Либановой о кардинальных изменениях в обществе. 31 марта 2022. Одержано з: https://life.nv.ua/socium/voyna-v-ukraine-kak-izmenilos-ukrainskoe-obshchestvo-intervyu-nv-s-elloy-libanovoy-50229900.html
9. Рикер, П. (1995). Герменевтика. Этика. Политика. Московские лекции и интервью. Москва: KAMI.
10. Соціокультурні ідентичності та практики / За ред. А. Ручки (2002). Київ: Інститут соціології НАН України.
11. Утерс, Ж.-Л. (2011). Слабая идентичность. О франкоязычной литературе Бельгии. Иностранная литература,11. Получено с: https://magazines.gorky.media/inostran/2011/11/slabaya-identichnost.html
12. Федотова, Н.Н. (2006). Культурная идентичность: Мультикультурализм и политика развития. Журнал социологии и социальной антропологии, IX (3), 75–92.
13. Фукуяма, Ф. (2019). Идентичность. Стремление к признанию и политика неприятия. Москва: Альпина Паблишер. Получено с: http://loveread.ec/read_book.php?id=82792&p=1
14. Элиас, Н. (2001). Общество индивидов. Москва: Праксис.
15. Bauman, Z. (1990). Modernity and Ambivalence. Theory, Culture & Society, 7 (2–3), 143–169.
16. Bauman, Z. (1996). From Pilgrim to Tourist — or a Short History of Identity. In: Questions of Cultural Identity / Ed. by St. Hall, P. du Gay (pp. 18–36). London: SAGE Publications.
17. Boski, P., Strus, K., Tiaga. E. (2013). Cultural identity, existential anxiety, and traditionalism. E-books. Retrieved from: https://web.archive.org/web/20080115124948/http://ebooks.iaccp.org/ongoing_themes/chapters/boski/boski.php?file=boski&output=screen
18. Brown, A. (2017). What is hate speech? Part 1: The myth of hate. Law and Philosophy, 36 (4), 419–468.
19. Brubaker, R. (2006). Ethnicity without Groups. Cambridge, MA: Harvard University Press.
20. Chouliaraki, L. (2021). Victimhood: The affective politics of vulnerability. European Journal of Cultural Studies, 24 (1), 10–27.
21. Corfield, P. (2021). Being Assessed as a Whole Person: A Critique of Identity Politics. Academia Letters, Art. 101. DOI: https://doi.org/10.20935/AL101
22. Davis, J.L., Love, T.P., Fares, Ph. (2019). Collective Social Identity: Synthesizing Identity Theory and Social Identity Theory Using Digital Data. Social Psychology Quarterly, 82 (3), 254–273
23. Erikson, E. (1994). Identity and the life cycle. New York; London: W.W. Norton & Company.
24. Featherstone, M. (2020). Problematizing the Global: An Introduction to Global Culture Revisited. The Theory, Culture & Society special section on ‘Global Culture Revisited’. Annual Review, 37 (7–8), 157–167.
25. Giddens, A. (1991). Modernity and Self-Identity: Self and Society in the Late Modern Age. Stanford, CA: Stanford University Press.
26. Giesen, B., Seyfert, R. (2016). Collective identities, empty signifiers and solvable secrets. European Journal of Social Theory, 19 (1), 111–126.
27. Hall, St. (1980). Cultural Studies: two paradigms. Media, Culture & Society, 2, 57–72.
28. Massumi, B. (1995). The Autonomy of Affect. Cultural Critique, 31 [The Politics of Systems and Environments, Part II, Autumn], 83–109.
29. Rutherford, J. (2007). After Identity. London: Lawrence & Wishart
30. Stets, J.E., Burke, P.J. (2003). A sociological approach to self and identity. In: M.R. Leary, J.P. Tangney (Eds.), Handbook of self and identity) (pp. 128–152). S.l.: The Guilford Press.
31. Taylor, Ch. (1997). The Ethics of Authenticity. Harvard: Harvard University Press.
32. Van Dijck, J., Poell, T., De Waal, M. (2018). The Platform Society: Public Values in a Connective World. Oxford: Oxford University Press.

Отримано 06.04.2022