ОСТАННІЙ ДРУКОВАНИЙ НОМЕР

НАЙСВІЖІШІ МАТЕРІАЛИ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ

РОВЕСНИКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ: ДЕЛІНКВЕНТНА ПОВЕДІНКА НЕПОВНОЛІТНІХ (1990-ТІ — ПОЧАТОК 2000-Х РОКІВ)

stmm. 2021 (3): 37-51

DOI https://doi.org/10.15407/sociology2021.03.037

ЛЮДМИЛА КАЛАШНИКОВА, доцент, доктор социологических наук, профессор кафедры социологии Черноморского национального университета имени Петра Могилы (54003, Николаев, ул. 68 Десантников, 10)

lvkalashnikova198@gmail.com

https://orcid.org/0000-0001-9573-5955

АЛЛА ЛОБАНОВА, профессор, доктор социологических наук, профессор кафедры социологии и массовых коммуникаций (50086, Кривой Рог, пр. Гагарина, 54)

lobanova-as@ukr.net

https://orcid.org/0000-0003-3852-2675

У статті здійснено спробу аналізу соціального явища ювенальної злочинності як структурної складової дорослої злочинності з огляду на виявлення її статистичних показників, причин і наслідків, а також можливості пошуку шляхів запобігання їй не тільки у теперішнього підліткового та молодого покоління, а й у майбутнього. Означено, що підліткова когорта покоління ровесників незалежності, яка сформувалася у 2001–2009 роках, — це українці, народжені у 1990-х, соціалізація яких відбувалася у період аномії українського суспільства, а відтак їхня свідомість формувалася під впливом суперечливих за своїм змістом цінностей і псевдоцінностей. Зроблено висновок про те, що соціальний характер ювенальної кримінальності зумовлений історичною мінливістю, а також системою причин і чинників, що детермінують її появу. З огляду на статистичні розподіли загальної кількості та різновидів злочинів, скоєних неповнолітніми або за їхньої участі, доведено, що вони певною мірою відбивають закономірності розвитку суспільства, оскільки детермінуються станом та змінами матеріальних, соціальних і духовних умов життя. Також визначено, що підліткова злочинність характеризується високим ступенем латентності внаслідок особливостей правового і фізичного статусу неповнолітніх, “уреґульованості” статистичних показників у слідчій та судовій практиці, тоді як реальні масштаби поширення ювенальної кримінальності у кілька разів перевищують її зареєстровану складову.

Ключові слова: соціологія девіацій, делінквента поведінка, неповнолітні, ювенальна злочинність

Джерела

  1. Бабенко, А. М. (2013). Географія злочинності неповнолітніх: що очікує Україну через 10 років? Порівняльно-аналітичне право, 3–1, 296–300.
  2. Генеральна прокуратура України. Статистична інформація. Про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення (s.a.). Одержано з: https://old.gp.gov.ua/ua/statinfo.html
  3. Головкін, Б.М. (2016). Злочинність неповнолітніх як суспільна проблема. Проблеми законності, 133, 204–217.
  4. Грицина, В. (2019). Український сервіс OpenDataBot опублікував статистику кіберзлочинів в Україні. Одержано з: https://pingvin.pro/gadgets/news-gadgets/opendatabot-opublikuvav-statystyku-kiberzlochyniv-v-ukrayini.html
  5. Долгова, А.И. (2016). Криминология. Москва: ИНФРА-М.
  6. Захист дітей, які потребують особливої уваги суспільства: статистичний збірник (2010) / Відп. за вип. І.В. Калачова. Київ: Державний комітет статистики України. Одержано з: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/Arhiv_u/15/Arch_zd_zb.htm
  7. Злочинність в Україні: стат. збірник (2011) / Відп. за вип. І.В. Калачова. Київ: Державна служба статистики України.
  8. Колышкина, В.Ф. (1982). Преступность несовершеннолетних и меры ее предупреждения в СССР : учебное пособие. Барнаул: Алтайский государственный университет.
  9. Кримінологічні проблеми попередження злочинності неповнолітніх у великому місті: досвід конкретно-соціологічного дослідження (2006) / За заг. ред. В.В. Голіни, В.П. Ємельянова. Харків: Право.
  10. Лобанова, А.С., Калашнікова, Л.В. (2017). Робота з підлітками-девіантами: соціально-психологічний аспекти. Київ: Каравела.
  11. Малий, М., Біленчук, П. (2019). Кіберсвіт у новому тисячолітті. Хто вони: кіберзлочинці, кібершахраї, кібертерористи? Юридичний вісник України, 39, 14–15.
  12. Прозументов, Л.М. (2004). Криминологическая характеристика преступности несовершеннолетних: (Региональный аспект). Томск: Томский университет.
  13. Статистичний збірник “Регіони України” (2009). Частина І. Київ: Державний комітет статистики України.
  14. Тайбаков, А.А. (2001). Преступная субкультура. Социологические исследования, 3, 90–93.

Одержано 14.06.2021

РОВЕСНИКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ: ДЕЛІНКВЕНТНА ПОВЕДІНКА НЕПОВНОЛІТНІХ (1990-ТІ — ПОЧАТОК 2000-Х РОКІВ)

stmm. 2021 (3): 37-51

DOI https://doi.org/10.15407/sociology2021.03.037

ЛЮДМИЛА КАЛАШНИКОВА, доцент, доктор социологических наук, профессор кафедры социологии Черноморского национального университета имени Петра Могилы (54003, Николаев, ул. 68 Десантников, 10)

lvkalashnikova198@gmail.com

https://orcid.org/0000-0001-9573-5955

АЛЛА ЛОБАНОВА, профессор, доктор социологических наук, профессор кафедры социологии и массовых коммуникаций (50086, Кривой Рог, пр. Гагарина, 54)

lobanova-as@ukr.net

https://orcid.org/0000-0003-3852-2675

У статті здійснено спробу аналізу соціального явища ювенальної злочинності як структурної складової дорослої злочинності з огляду на виявлення її статистичних показників, причин і наслідків, а також можливості пошуку шляхів запобігання їй не тільки у теперішнього підліткового та молодого покоління, а й у майбутнього. Означено, що підліткова когорта покоління ровесників незалежності, яка сформувалася у 2001–2009 роках, — це українці, народжені у 1990-х, соціалізація яких відбувалася у період аномії українського суспільства, а відтак їхня свідомість формувалася під впливом суперечливих за своїм змістом цінностей і псевдоцінностей. Зроблено висновок про те, що соціальний характер ювенальної кримінальності зумовлений історичною мінливістю, а також системою причин і чинників, що детермінують її появу. З огляду на статистичні розподіли загальної кількості та різновидів злочинів, скоєних неповнолітніми або за їхньої участі, доведено, що вони певною мірою відбивають закономірності розвитку суспільства, оскільки детермінуються станом та змінами матеріальних, соціальних і духовних умов життя. Також визначено, що підліткова злочинність характеризується високим ступенем латентності внаслідок особливостей правового і фізичного статусу неповнолітніх, “уреґульованості” статистичних показників у слідчій та судовій практиці, тоді як реальні масштаби поширення ювенальної кримінальності у кілька разів перевищують її зареєстровану складову.

Ключові слова: соціологія девіацій, делінквента поведінка, неповнолітні, ювенальна злочинність

Джерела

  1. Бабенко, А. М. (2013). Географія злочинності неповнолітніх: що очікує Україну через 10 років? Порівняльно-аналітичне право, 3–1, 296–300.
  2. Генеральна прокуратура України. Статистична інформація. Про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення (s.a.). Одержано з: https://old.gp.gov.ua/ua/statinfo.html
  3. Головкін, Б.М. (2016). Злочинність неповнолітніх як суспільна проблема. Проблеми законності, 133, 204–217.
  4. Грицина, В. (2019). Український сервіс OpenDataBot опублікував статистику кіберзлочинів в Україні. Одержано з: https://pingvin.pro/gadgets/news-gadgets/opendatabot-opublikuvav-statystyku-kiberzlochyniv-v-ukrayini.html
  5. Долгова, А.И. (2016). Криминология. Москва: ИНФРА-М.
  6. Захист дітей, які потребують особливої уваги суспільства: статистичний збірник (2010) / Відп. за вип. І.В. Калачова. Київ: Державний комітет статистики України. Одержано з: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/Arhiv_u/15/Arch_zd_zb.htm
  7. Злочинність в Україні: стат. збірник (2011) / Відп. за вип. І.В. Калачова. Київ: Державна служба статистики України.
  8. Колышкина, В.Ф. (1982). Преступность несовершеннолетних и меры ее предупреждения в СССР : учебное пособие. Барнаул: Алтайский государственный университет.
  9. Кримінологічні проблеми попередження злочинності неповнолітніх у великому місті: досвід конкретно-соціологічного дослідження (2006) / За заг. ред. В.В. Голіни, В.П. Ємельянова. Харків: Право.
  10. Лобанова, А.С., Калашнікова, Л.В. (2017). Робота з підлітками-девіантами: соціально-психологічний аспекти. Київ: Каравела.
  11. Малий, М., Біленчук, П. (2019). Кіберсвіт у новому тисячолітті. Хто вони: кіберзлочинці, кібершахраї, кібертерористи? Юридичний вісник України, 39, 14–15.
  12. Прозументов, Л.М. (2004). Криминологическая характеристика преступности несовершеннолетних: (Региональный аспект). Томск: Томский университет.
  13. Статистичний збірник “Регіони України” (2009). Частина І. Київ: Державний комітет статистики України.
  14. Тайбаков, А.А. (2001). Преступная субкультура. Социологические исследования, 3, 90–93.

Одержано 14.06.2021

ОСТАННІЙ ДРУКОВАНИЙ НОМЕР

НАЙСВІЖІШІ МАТЕРІАЛИ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ

} } } } }