ОСТАННІЙ ДРУКОВАНИЙ НОМЕР

НАЙСВІЖІШІ МАТЕРІАЛИ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ

Інституціональність vs проспериті. Про зміни медіа-ландшафту та методологічні лакуни соціології масових комунікацій

stmm. 2019 (1): 56-72

УДК 316.28.:004.072

DOI https://doi.org/10.15407/sociology2019.01.056

ОЛЬГА СУССЬКА - кандидат філологічних наук, доцент кафедри зв’язків з громадськістю Національного університету “Києво-Могилянська академія”, Київ

Анотація.

Статтю присвячено розгляду сучасного розуміння інституціональності комунікативних відносин у медіа-просторі, їхнього асиметричного статусу в його неантагоністичному протистоянні новому статусу приватності-суб'єктності, з його самодостатністю та успішністю (проспериті), що демонструє “партиципаційна журналістика”, або “журналістика участі”. Ця опозиція є цілком актуальною і для професійної журналістики, суб'єкти якої (зокрема, члени Національної спілки журналістів України) мають власні, іноді досить розбіжні погляди на поточні процеси в медіа-комунікативному просторі. Блоковані вказівками власників, підпорядковані медіа не спроможні сприяти розбудові демократичних суспільних важелів. При цьому проблеми аґресії проти журналістів також пов’язані з протидією інституціоналізованого комунікатора новому статусові “персоніфікованого суб’єкта”, непідпорядкованого владним структурам. У статті на підставі проведеного автором дослідження розглядаються особливості сприйняття та усвідомлення журналістською спільнотою змін у поведінці медійних аудиторій, позицій самих мас-медіа в сучасному суспільстві, перспектив інституціоналізованого комунікатора, який поступово визнає наявність нових персоніфікованих суб’єктів та їхню успішність у розбудові симетричних комунікативних відносин та актуальних засад інформаційного обміну в сучасному медіа-середовищі.
Ключові слова: соціологія мас-медіа, масова комунікація, комунікативна взаємодія, інформаційний обмін, журналістська спільнота

Варіанти публікації: укр | рос


Джерела

Бейтсон, Г. (2000). Экология разума: Избранные статьи по антропологии, психиатрии и эпистемологии. Москва: Смысл.

Бодріяр, Ж. (2004). Симулякри і симуляція. Київ: Основи.

Галлін, Д. С., & Манчіні, П. (2008). Сучасні медіасистеми: три моделі відносин ЗМІ та політики. Київ: Наука.

Гейбер, А. (2016). Тройное «ура» субъективности: крушение семи столпов журналистской мудрости. В А.Чарльз (Ред.), Конец журнализма. Version 2.0. Индустрия, технология и политика (с. 78–100). Харьков: Гуманитарный Центр. https://doi.org/10.3726/978-3-0353-0150-2/5

Головаха, Є. І., & Горбачик, А. П. (2014). Тенденції соціальних змін в Україні та Європі: за результатами «Європейського соціального дослідження» 2005–2007–2009–2011–2013. Київ: Інститут соціології НАН України.

Костенко, Н. В. (2013). Відгук на дисертацію Ю. Г. Сороки «Соціокультурне сприйняття Іншого у полікультурному суспільстві». Український соціологічний журнал, 1–2, 103–108.

Резнік, О. (2013). Статусні особливості регуляції соціальної поведінки. Соціальні виміри суспільства, 5 (16), 127–139.

Смислова морфологія соціуму (2012). В Н. В. Костенко (Ред.). Київ: Інститут соціології НАН України.

Сусська, О. О. (2013). Персоніфікація інформаційного обміну: монографія. Київ: Логос.

Сусська, О. О. (2016). Трансформації суб’єкта медіакомунікативних відносин у процесі персоніфікації та контамінації в просторі мас-медіа. Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики, 71, 31–40.

Сусська, О. О. (2017). Сучаcні підходи до еволюції комунікаційних процесів в контексті трансформації медіасистем. European Political and Law Discourse, 4 (2), 195–200.

Bordewijk, J. L., & Kaam, B. van. (1986).Towards a classification of new teleinformation services. Intermedia, 14 (1), 16–21.

Gentzkow, Matthew (2006). “Television and Voter Turnout”. Quarterly Journal of Economics, 121 (3), 931–72. https://doi.org/10.1162/qjec.121.3.931

Gurevitch, M., & Blumler, J. (2001). The Crisis of Public Communication. Taylor & Francis Group Publ.

NGO Detector Media. (2017). Retrieved from https://ms.detector.media/mediaprosvita/research/

Інституціональність vs проспериті. Про зміни медіа-ландшафту та методологічні лакуни соціології масових комунікацій

stmm. 2019 (1): 56-72

УДК 316.28.:004.072

DOI https://doi.org/10.15407/sociology2019.01.056

ОЛЬГА СУССЬКА - кандидат філологічних наук, доцент кафедри зв’язків з громадськістю Національного університету “Києво-Могилянська академія”, Київ

Анотація.

Статтю присвячено розгляду сучасного розуміння інституціональності комунікативних відносин у медіа-просторі, їхнього асиметричного статусу в його неантагоністичному протистоянні новому статусу приватності-суб'єктності, з його самодостатністю та успішністю (проспериті), що демонструє “партиципаційна журналістика”, або “журналістика участі”. Ця опозиція є цілком актуальною і для професійної журналістики, суб'єкти якої (зокрема, члени Національної спілки журналістів України) мають власні, іноді досить розбіжні погляди на поточні процеси в медіа-комунікативному просторі. Блоковані вказівками власників, підпорядковані медіа не спроможні сприяти розбудові демократичних суспільних важелів. При цьому проблеми аґресії проти журналістів також пов’язані з протидією інституціоналізованого комунікатора новому статусові “персоніфікованого суб’єкта”, непідпорядкованого владним структурам. У статті на підставі проведеного автором дослідження розглядаються особливості сприйняття та усвідомлення журналістською спільнотою змін у поведінці медійних аудиторій, позицій самих мас-медіа в сучасному суспільстві, перспектив інституціоналізованого комунікатора, який поступово визнає наявність нових персоніфікованих суб’єктів та їхню успішність у розбудові симетричних комунікативних відносин та актуальних засад інформаційного обміну в сучасному медіа-середовищі.
Ключові слова: соціологія мас-медіа, масова комунікація, комунікативна взаємодія, інформаційний обмін, журналістська спільнота

Варіанти публікації: укр | рос


Джерела

Бейтсон, Г. (2000). Экология разума: Избранные статьи по антропологии, психиатрии и эпистемологии. Москва: Смысл.

Бодріяр, Ж. (2004). Симулякри і симуляція. Київ: Основи.

Галлін, Д. С., & Манчіні, П. (2008). Сучасні медіасистеми: три моделі відносин ЗМІ та політики. Київ: Наука.

Гейбер, А. (2016). Тройное «ура» субъективности: крушение семи столпов журналистской мудрости. В А.Чарльз (Ред.), Конец журнализма. Version 2.0. Индустрия, технология и политика (с. 78–100). Харьков: Гуманитарный Центр. https://doi.org/10.3726/978-3-0353-0150-2/5

Головаха, Є. І., & Горбачик, А. П. (2014). Тенденції соціальних змін в Україні та Європі: за результатами «Європейського соціального дослідження» 2005–2007–2009–2011–2013. Київ: Інститут соціології НАН України.

Костенко, Н. В. (2013). Відгук на дисертацію Ю. Г. Сороки «Соціокультурне сприйняття Іншого у полікультурному суспільстві». Український соціологічний журнал, 1–2, 103–108.

Резнік, О. (2013). Статусні особливості регуляції соціальної поведінки. Соціальні виміри суспільства, 5 (16), 127–139.

Смислова морфологія соціуму (2012). В Н. В. Костенко (Ред.). Київ: Інститут соціології НАН України.

Сусська, О. О. (2013). Персоніфікація інформаційного обміну: монографія. Київ: Логос.

Сусська, О. О. (2016). Трансформації суб’єкта медіакомунікативних відносин у процесі персоніфікації та контамінації в просторі мас-медіа. Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики, 71, 31–40.

Сусська, О. О. (2017). Сучаcні підходи до еволюції комунікаційних процесів в контексті трансформації медіасистем. European Political and Law Discourse, 4 (2), 195–200.

Bordewijk, J. L., & Kaam, B. van. (1986).Towards a classification of new teleinformation services. Intermedia, 14 (1), 16–21.

Gentzkow, Matthew (2006). “Television and Voter Turnout”. Quarterly Journal of Economics, 121 (3), 931–72. https://doi.org/10.1162/qjec.121.3.931

Gurevitch, M., & Blumler, J. (2001). The Crisis of Public Communication. Taylor & Francis Group Publ.

NGO Detector Media. (2017). Retrieved from https://ms.detector.media/mediaprosvita/research/

ОСТАННІЙ ДРУКОВАНИЙ НОМЕР

НАЙСВІЖІШІ МАТЕРІАЛИ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ

} } } } }