Інтелектуали: три взірці ставлення до війни

stmm. 2019 (4): 158-177

УДК 316.454

Сергій Макеєв - доктор соціологічних наук, професор, завідувач відділу соціальних структур Інституту соціології НАН України, Київ.

Анотація. Зразків ставлення інтелектуалів до війни, зрозуміло, менше, ніж самих інтелектуалів. Сама собою метаморфоза життя людських спільнот здатна якщо не виробляти ідеальні типи почуттів, стосунків чи доль, то, принаймні, наочно представити певний набір цих феноменів, кількість яких, утім, не піддається підрахунку. Причиною виявляються Події — те, що найсильніше збурює й трансформує звичне функціювання держав і повсякденних комунікацій громадян. Війна якраз і належить до такого роду Подій. На прикладі, головним чином Першої світової, показано три зразки ставлення до війни з боку інтелектуалів. Це публічний патріотизм у тилу, що його уособлюють Е.Дюркгайм і М.Вебер. Це патріотизм на фронті та публічний пацифізм у тилу, репрезентований М.Мосом і Б.Раселом. І це вірність покликанню інтелектуала як на фронті, так і в тилу, властива А.Шопенгаверу та Л.Вітґенштайну.

Ключові слова: Е.Дюркгайм, М.Вебер. М.Мос, Б.Расел, А.Шопенгавер, Л.Вітґенштайн, патріотизм, пацифізм, покликання інтелектуала.


Джерела

Вебер, М. (2007). Жизнь и творчество Макса Вебера. Перевод с нем. М. И. Левиной. Москва: РОССПЭН.

Витгенштейн, Л. (2015). Дневники 1914–1916. Москва: КАНОН + РООИ «Реабилитация».

Гулыга, А., Андреева, И. (2003). Шопенгауэр. Москва: Молодая гвардия.

Каубе, Ю. (2016). Макс Вебер. Жизнь на рубеже эпох. Перевод с нем. И. Кушнарева, И. Чубарова. Москва: Издательский дом «Дело».

Рассел, Б. (2000). Автобиография. Москва: Иностранная литература.

Фишер, К. (1999). История новой философии. Артур Шопенгауэр. Москва: Лань.

Baert, P. (2015). The Existentialist Moment: the Rise of Sartre as a Public Intellectual. Cambridge: Polity Press.

Benda, J. (2014). The Treason of Intellectuals. New Jersey: Transaction Publishers.

Cartwright, D. E. Schopenhauer: a Biography. Cambridge: Cambridge University Press.

Chomsky, N. (2017). It is the Responsibility of Intellectuals to Speak the Truth and to Expose Lies. New York: The New Press.

Derman, J. (2012). Max Weber in Politics and Social Thought. From Charisma to Canonization. Cambridge: Cambridge University Press

Fournier, M. (2006). Marcel Moss. A Biography. Translated by J. M. Todd. Princeton and Oxford: Princeton University Press.

Fournier, M. (2013). Émile Durkheim. A Biography. Translated by D. Macey. Oxford: Polity Press.

Golovin, N. A. (2019). Max Weber and the Great War: Personal Opinions and Essays as Historical Sociology. Russian Sociological Review, 18 (2), 138–145.

Johnson, P. (2008). Intellectuals. From Marx and Tolstoy to Sartr and Chomsky. HarperCollins e-book.

Kanterian, E. (2007). Ludwig Wittgenstein. London: Reaktion Books Ltd.

Laiz, A. M. (2019). Introduction: Max Veber’s Science as a Vocation as Political Failure. Journal of Classical Sociology, 19 (3), 223–228.

Lukes, S. (1972). Emile Durkheim. His Life and Work. New York: Harper & Row, Publishers.

Monk, R. (1991). Ludwig Wittgenstein. The Duty of Genius. London: Penguin Books.

Russell, B. (1939). The Role of the Intellectual in the Modern Time. The American Journal of Sociology, XLIV, 4, 491–498.

Russell, B. (2009). Autobiography. London and New York: Routledge.

Allott, N., Knight, C., & Smith, N. (Eds.). (2019). The Responsibility of Intellectuals. Reflections by Noam Chomsky and Others after 50 years. Commentaries by Noam Chomsky. London: UCL PRESS.

Said, E. W. (1996). Representation of the Intellectuals. New York: Vintage Books.

Sowell, T. (2010). Intellectuals and Society. New York: Basic Books.

Susen, S., Baert, P. (2017). The Sociology of Intellectuals. After «The Existentialist Moment». (eBook): Palgrave Macmillan.